Піднесення англійської драматургії в повоєнні роки десятиліття (Д.Осборн, А. Вескер, Г. Пінтер)

II. Нове життя англійської драми у повоєнному періоді.

Нова драма, за точку відліку якої прийнято вважати постановку в 1956 році п'єси Осборна «Озирнись у гніві» (Look Back in Anger) в Royal Court, запропонувала глядачеві нову модель сучасності. Подібно драматургам натуралістичної школи рубежу XIX-XX століть, «розсерджені» виводили на сцену персонажів, яких раніше англійська сцена не бачила - мігранти та працівники ресторану в «Кухні» Вескера, сутенер і колишня повія в «Поверненні додому» Пінтера та засуджений гомосексуаліст і вагітна секретарка в «Неприйнятному доказі». Новаторськими були і вибір місця дії (величезна кухня в ресторані у Вескера, будинок м'ясника у Пінтера), і шокуючі сюжетні повороти (відкрита полігамія в «Поверненні додому»).

Драматургія 1960-х, яку пропонували п'єси «розсерджених», сповнена політичними меседжема та натуралістично-скандальними випадами, масштабними режисерськими дійствами з численними зовнішніми ефектами. Майже всі п’єси того періоду пронизані ідеєю зневірення у кращому майбутньому, і, хоча драматурги протестують проти віджилих умовностей суспільства, проте не розглядають всерйоз ймовірність його перебудови та викривають соціальне зло. Напевно, тому соціально-протестні п'єси 1960-х звучать по-новому у повоєнний період Англії.

 

2. 1. Джон Осборн.

Джон Осборн дебютував у літературу у 1956 р. із п'єсою «Озирнись у гніві», що поклала початок оновленню англійської драматургії, пов'язаної з рухом «сердитих молодих людей». Ця п'єса, що проклала вододіл між театром 30-х—40-х pp. та новим стилем 50-х pp. , означала розширення тематики, відмову від стилістики розважального театру, салонної драми, включення проблематики середнього класу, що піднявся в Англії після війни, з'яву нового героя Джиммі Портера, котрий відкрито критикував суспільство й емоційно вихлюпував свій гнів на великі та малі проблеми.

Поставлена в Ройял Корт п'єса «Озирнись у гніві» привернула увагу багатьох «сердитих молодих людей», таких як Ш. Делені, А. Вескер, Д. Арден, Д. Сторі, Е. Сіллітоу, Н. Сімпсон, Е

Джелікоу. П'єса відкрила нову сторінку в історії англійського театру під назвою «драма нової хвилі», що, втім, включала також боротьбу за національний театр, оновлення сценічної мови, демократизацію театру загалом. Ройял Корт став відкривачем нових талантів, колискою нової драми, а день прем'єри п'єси Осборна — 8 травня 1956 р. — увійшов в історію англійської драми як день народження «драми нової хвилі».   Після «Озирнись у гніві» була поставлена «Епітафія для Джорджа Діллона» («Epitaph for George Dillon», 1958), хоча Осборн написав її чотирма роками раніше. Величезний успіх здобула його наступна п'єса — «Конферансьє» («The Entertainer», 1957), «Світ Пола Сліккі» («The World of Paul Slickey») продовжує побутову тенденцію «Епітафії», яка набуває тут яскраво вираженого політичного змісту.

Після цих п'єс Осборн звернувся до історичної п'єси, що, втім, не змінило характеру головного осборнівського конфлікту. Проблема особистості та суспільства, суперечність між ідеєю самоусвідомлення та само-означення індивіда та ідеєю влади, державності вирішується в історичній драмі «Лютер» («Luther», 1961) у ширшому плані. Написання п'єси «Лютер» співпало із загальним переглядом позиції «сердитих» на початку 60-х pp. Шлях компромісу став для декого з колишніх «сердитих» єдино можливим в умовах нового періоду в житті англійського суспільства.  До безпосереднього зображення сучасності Осборн повертається у «П'єсах для Англії» («Plays for England», 1962).

Особливо плідними у творчості Осборна були 60-і pp. , коли він створив п'єси «Непідсудна справа» («Inadmissible Evidence»), «Оце так патріот» («A Patriot for Me»), «Готель в Амстердамі» («The Hotel in Amsterdam») і «Час теперішній» («Time Present»). П'єса «На захід від Суеца» («West of Suez») відкриває 70-і, коли були поставлені «Відчуття причетності» («A Sense of Detachment»), «Кінець моєї сигари» («The End of Me Old Sigar», 1975) та «Поглянь, як усе розвалюється» («Watch It Come Down», 1976).  

У 60-х pp. герої Осборна стають дедалі самотнішими і трагічнішими постатями.

У 1981 р. вийшла друком Осборнівська автобіографія «Людина вищого класу» («A Better Class of Person»). Це роздуми про становлення власного характеру, творчі та особисті пошуки. У 1991 р. драматург видав другий том автобіографії — «Майже джентльмен» («Almost a Gentleman»).  

Осборн відіграв свою роль у театрі, він став сторінкою його історії, але дуже важливою сторінкою, без якої неможливо уявити собі повоєнну драму, збагнути джерела її життєвої сили й енергії. Осборн не лише оновив англійську драматургію, остаточно порвавши з традиціями «добре зробленої» п'єси, він разом зі своїми однодумцями запропонував глядачеві величезне розмаїття жанрів і типів сучасної п'єси [6].

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні