Політична культура сучасної молоді

 Дамо визначення такої суспільної та вікової категорії як молодь. Молодь – це соціально-демографічна група, що переживає періоди становлення соціальної зрілості і адаптації до світу дорослих. Молодь має рухомі межі свого віку, вони залежать від соціально-економічного розвитку суспільства, рівня культури, умов життя. Сучасний стан українського суспільства відображає об'єктивну необхідність розглядати молодь як невід'ємну частину соціальної системи, що виконує особливу роль в процесі розвитку людства. Молодь, як органічна частина суспільства, на кожному етапі його розвитку виконує інтеграційні функції, об'єднуючи і розвиваючи досвід попередніх поколінь, сприяючи соціальному прогресу. Молодь є дзеркалом, в якому відображається та соціальна дійсність, в умовах якої вона живе. Якщо в молодіжному середовищі пробиваються порочні явища, якщо в цьому середовищі з'являються проблеми, то це перш за все вина соціального середовища. З молоддю може відбутися тільки те, що вже відбулося з суспільством; молодь така, яким є суспільство, що виростило її. Молодь – певним чином соціальний акумулятор тих трансформацій, які завжди поступово (день за днем, рік за роком) і непомітно для загального погляду відбуваються в глибинах суспільного життя, вислизаючи від уваги більшості. Як носій величезного інтелектуального потенціалу, особливих здібностей до творчості (підвищені чуттєвість, сприйняття, образність мислення і т. п. ), молодь – прискорювач впровадження в практику нових ідей, ініціатив, нових форм життя, бо за природою вона супротивник консерватизму і застою.

 У межах громадянської діяльності, в якій засоби культури використовуються виходячи із смислових установок та ціннісних диспозицій, має місце особистий вибір форм культури, які виступають як значущі. Він слугує чинником формування субкультур – просторових систем міжособистісної комунікації, об’єднаних за смисловою близькістю та згідно індивідуальних особливостей особистостей на тлі суб’єктивно обраних елементів культури, що формують спільне семантичне поле.

 Політична участь – це дії, за допомогою яких рядові члени будь-якої політичної системи впливають або намагаються впливати на результати її діяльності. У цьому змісті участь у політиці розуміється в якості одного з засобів, використовуваних людиною для досягнення своїх власних, індивідуально усвідомлених цілей. Причому дана форма реалізації особистих потреб формується в процесі взаємодії індивіда з урядом, органами влади, іншими політичними інститутами і силами. Протилежністю до політичної участі є політична неучасть. Аналіз політичних процесів у демократичних країнах виявив те, що неучасть є показником не тільки пасивності або переконаності громадян у тому, що їхній голос нічого не змінить, але й поваги і довіри людей до своїх представників. Так, у багатьох демократичних країнах Заходу широкі можливості контролю громадськості за правлячими колами, традиції публічної критики дій влади в ЗМІ, відбір професійно підготовлених осіб для керівництва і управління знижує ступень повсякденного залучення громадян у політичний процес. Іншими словами, в умовах високої гарантованості своїх політичних і цивільних прав люди досить раціонально ставляться до форм участі в політиці, довіряючи правлячим колам здійснювати повсякденні функції по управлінню державою і суспільством і залишаючи за собою право контролю і оцінки їхньої діяльності на виборах і референдумах.

 Є два типи політичної участі – електоральна поведінка і абсентеїзм.

Однією з форм політичної участі є молодіжні студентські рухи, які мають свою історію становлення та розвитку в Україні. Молодіжні рухи виникають в процесі соціально-економічного та соціально-політичного розвитку суспільства і їх зміст та форма діяльності значною мірою відбивають соціокультурну, історичну, демографічну, політичну та інші специфіки кожної окремої країни, кожної окремої ситуації

Особливості молодіжного руху окремих країн визначаються сутністю політичної системи та адаптацією державної політики до потреб молоді.

Молодіжні рухи – це вид політичної участі, яка окрім них включає в себе голосування на місцевих та національних виборах і референдумах, участь у прийнятті рішень, участь у виборчих кампаніях, членство у політичних партіях, у групах тиску, у політичних демонстраціях, акціях протесту, інших формах громадянської непокори.

Політична система України вступила в нову фазу свого розвитку. Демократичні інституції поступово закріплюють свої позиції. Підвищується рівень політичної культури всього населення України і молоді зокрема. Нові умови дають широку можливість розвитку молодіжної ініціативи, самореалізації молодого покоління. Молодіжний рух – це масова організована соціально - політична активність, спрямована на реалізацію як специфічних вимог і цілей молодого покоління, так і цілей інших громадських груп, об’єктивні інтереси яких відповідають інтересам молоді. Організована політична активність виявляється у формі участі молоді у широких соціальних рухах. Вузькоцільові рухи, як правило, мають чітко обмежену молодіжну базу та спрямованість на відбиття безпосередніх інтересів молоді. Зазнаючи впливу провідних політичних рухів і партій, вони, разом з тим, являють собою самостійні ідейно-політичні утворення. До таких рухів можна віднести, наприклад, рух школярів і учнів вузів за академічні права, різного роду виступи під прапором культурних перетворень. Вузькоцільові рухи являють собою необхідну та важливу форму боротьби молоді за свої соціально - економічні інтереси.

 Молодіжні рухи часто співпрацюють із політичними партіями, є їх філіями і підрозділами, або ж конкурують із ними за можливість реалізації політичних, тобто владних, інтересів і амбіцій. Основний момент єдності партії з її молодіжною організацією полягає у єдності їх ідеологічних платформ. Молодіжна організація веде свою роботу, вирішує свої проблеми і одночасно співпрацює з партією, та готує себе для майбутньої політичної роботи в ній. У свою чергу політичні партії домагаються вирішення проблем, які є у молоді, та відстоюють інтереси членів молодіжних організацій, зокрема в Парламенті. В Україні значна кількість партій мають свої молодіжні філії та організації, які ідеологічно орієнтуються на них. Окрім цього партії за допомогою своїх програм намагаються забезпечити підтримку молоді на виборах, проголошуючи соціальну спрямованість власної молодіжної політики.

 Також сучасна партійна молодіжна політика передбачає автономність, а під час і повну незалежність молодіжних структур. Так, наприклад, повністю автономно існують Республіканська християнська молодь, Молодіжна організація республіканців України, Молодий Рух, Соціалістичний конгрес молоді, Народно-демократична ліга молоді, Ленінська комуністична спілка молоді України тощо. Загальновідомим фактом є те, що молодь завжди була і є ресурсом, засобом досягнення цілей для старшого покоління еліти. Навіть якщо так, чи не можуть сучасні впливові молодіжні громадсько-політичні організації таким же чином дивитися на старше покоління еліт? Адже влада і одними, і другими розцінюється як найвище соціальне благо, навколо якого розгортається боротьба. Поки старше покоління утримує владу, формується інше, молодше, амбіціозне, з новими силами, яке в процесі боротьби займає активну позицію.

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні