Політична влада і мораль

Є багато відомих людей, з великими талантами і високим інтелектом, але з низьким рівнем моралі. Вони живуть за цими життєвими принципами і згодом зазнають внутрішнього та соціального падіння, тому що їх норми і правила поводження, не відповідають загально прийнятим нормам суспільства. Життя їх стає нестерпним, вони відчувають тиск з боку суспільства та влади. Як результат, вони або підкоряються суспільнім нормам, або витісняються соціумом та караються адміністративними органами влади. Тому мораль, можна порівняти з сіллю, яка не дає людству зіпсуватись настільки, щоб воно само себе знищило. Важливим аспектом виховання людини, є моральне виховання внутрішнього світу особистості, без якого неможливо виховати культурну, чемну, доброзичливу людину. Головною складовою частиною вихованості людини, повинно бути доброзичливе, толерантне ставлення до оточуючих. Не дивлячись на переконання інших, високоморальна особистість буде з повагою ставитись до інших. У виховному процесімораль відіграє важливе місце у становленні внутрішнього світу людини, формуванні світоглядних позицій, ставлення до власного життя.  Мораль наповнює людську діяльність змістом, а існуванню людей надає сенсу. Вона стає внутрішнім світлом людини, яке освітлює життя, й направляє його до мудрості, розуму, вивчення звичаїв та обрядів минулих поколінь, мотивує до пізнання всесвіту, законів природи [27].

З давнини люди прагнули до об’єднання в племена, для того щоб забезпечити своє виживання. Це вимагало певного ладу та організації діяльності плем’я. Звичаї допомагали формувати стереотипи поведінки в ставленні до інших, що створювало суспільну ієрархію в поділі обов’язків та створювало лад в племені. Основою цього устрою була повага молодших членів до дорослих, і турбота останніх про менших, це створювало сприятливі умови для виживання людей на землі. На противагу цього зіставимо аморальність, неповагу до літніх людей, егоїзм, і можна побачити хаос, який є ворогом всілякої моральності та духовності. В такому випадку, життя стає нестерпним і важким для тих, хто є слабким, немічним та неспроможний забезпечити своє життя. Тому закон природи каже, що виживає найсильніший, найвитриваліший, найрозумніший. Мораль забезпечує захист слабким, немічним, діючи в серцях людей, вона примушує співчувати іншим в їх нещасті, йти на допомогу навіть тоді, коли це коштує власного добробуту та життя. За всю історію людства, можна пригадати безліч випадків, коли одна високоморальна людина, страждала за всіх і як результат страждань – гинула. Через це, етика проголошує головною цінністю людину та її життя. В цьому разі мораль відіграє зберігачу функцію, оберігає існування роду людського та забезпечує йому майбутнє. Як говорить К. Маркс, «урегульованість і порядок є саме формою суспільного зміцнення цього способу виробництва і тому його відносної емансипації від просто випадку і просто сваволі» [44, с. 32]. Творчість стосунків при цьому бачиться як «свідомий вибір» у межах конкретних (пропонованих) обставин. Тим самим підносяться до рівня ідеальних реально існуючі стосунки. Заглядаючи в історію людства, чітко простежується як падіння моралі, культури, гуманності призводило до загибелі міст та держав. Можна згадати про Содом та Гоморру, які були знищені через розбещення суспільства, наявність зла та всілякої неправди [4]

 

Підбиваючи підсумки, і систематизуючи вище написане, науковці виокремлюють такі функції моралі: регулятивну, комунікативну, пізнавальну, виховну, орієнтувальну.  

Регулятивна функція: мораль містить в собі систему норм, правил, настанов і табу, що регламентують поводження людини в суспільстві й забезпечують лад в державі.                                      

 Комунікативна функція: моральність людини пізнається лише в міжособистісних стосунках, в ставленні до інших й у взаємодії між людьми.

Оцінно-імперативна функція: мораль вимагає від людей дотримання загальнолюдських норм та правил, які сформувалися в історичному процесі, й оцінюють дії людини.                                                                                              

 Пізнавальна функція: живучи в суспільстві, індивід вивчає моральні норми й правила, соціалізуючись, засвоює мораль суспільства в якому живе.
Виховна функція: засвоюючи мораль, людина стає вихованішою.

Орієнтувальна функція: здобуваючи високу моральність, людина починає орієнтуватись в системі ціннісних орієнтирів, і стає соціально спрямованою на добро.                                                                                                                                  

Всі моральні функції між собою тісно пов’язані та діють в щільній взаємодії. Вони допомагають людині швидко ставати частиною соціального оточення, в яке вони потрапили. Забезпечують отримання щастя, від співіснування з людьми, й дають людині значну мудрість в життєвих негараздах та проблемах [45,104].

  Отже, мораль – це система поглядів, уявлень, норм, оцінок, що регулюють поведінку людей. Мораль як одна із форм суспільної та особистісної свідомості є системою поглядів, уявлень, норм і оцінок, що регулюють поведінку людей. її основу становлять переконання, звичаї, традиції, громадська думка. Мораль спирається не на силу й авторитет установ, що змушували б дотримуватися конкретних норм, правил, приписів, а на свідомість – як колективну, так й індивідуальну.

 

1. 2 Сутність політичної влади та її головні властивості

Термін «влада» багатозначний і відкриває широку можливість для різних тлумачень. В повсякденному житті ми говоримо, наприклад, про владу грошей, владу мафії, владу моди, владу батьків, владу церкви тощо. Різні науки по-різному трактують поняття влади. З урахуванням багатоаспектної влади можна дати лише найзагальніше її визначення. Влада в загальному значенні є здатність, і можливість здійснювати свою волю, справляти певний вплив на діяльність, поведінку людей за допомогою авторитету, права, сили та інших засобів. Такі ознаки влади, як воля, вплив, авторитет, переконання, примушення, сила є реальними проявами влади і процесу владарювання. Командування і виконання – два рівним чином універсальних принципу влади [5, с. 175].

Політична влада в сучасному світі є так само динамічною за своїм змістом, перебігом функціонування та результатами, як і політичне життя загалом. Сутність політичної влади, її зміст визначаються низкою факторів: деякі з них є незмінними, інші – залежать від конкретної політичної ситуації. До групи відносно незмінних складових у структурі політичної влади належать: могутність, сила, вплив, авторитет, панування, примус, легітимність. Аналіз специфіки функціонування політичної влади у тій чи іншій країні доводить, що навіть такі відносно незмінні складові мають особливості реалізації, зумовлені впливом на них конкретно політичних умов і чинників. Перші спроби розібратися в сутності політичної влади було здійснено ще в стародавній період політичної історії.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10