Поняття обдарованості в психології та педагогіці

План

1. Актуальність проблеми виховання обдарованих дітей для дошкільної педагогіки.

2. Визначення поняття "обдарованість" у зарубіжній та вітчизняній психології.

3. Здібності та обдарованість, мови розвитку здібностей дітей.

 

Сучасний етап розвитку теорії та практики дошкільного виховання поставив перед нами цілу низку актуальних питань та проблем. Розробка нових концепцій дошкільного виховання, які ґрунтуються на принципах самоцінності дошкільного дитинства як важливого етапу в житті та розвитку дитини, гу­манізації всього процесу суспільного та сімейного виховання дошкільнят, повела за собою наповнення новим змістом мети та головних завдань дошкіль­ного виховання і освіти. Одним із завдань дошкільного закладу є створення умов для всебічного розвитку особистості кожної дитини, розкрит­тя її індивідуальності, забезпечення емоційного та фізичного благополуччя. Розв'язання цього завдання передбачає, як один із аспектів, – створення умов для раннього виявлення та розвитку дитячої обдарованості.

Не секрет, що довгий час практика суспільного виховання не тільки дітей дошкільного віку, а й школярів не передбачала широкого розв'язання цього завдання. У системі освіти, як і у суспільстві в цілому, ставки робилися на "середню дитину", "дитину взагалі"; в загальній масі вихован­ців обдарована дитина сприймалась як щось виняткове, що випадає із впливу загальнопедагогічних принципів та закономірностей. При цьому яскраво відчувалося особливе ставлення до дитини, у якої рано виявлявся який-небудь талант, як з боку людей, які її оточують, так з боку суспільства в цілому. І це ставлення швидше може бути охарактеризоване як негативне, ніж як по­зитивне.

Навіть знамените слово "вундеркінд", яким прийнято називати об­даровану дитину, звучить у побуті частіше іронічно, ніж шанобливо. До ре­чі вже саме слово підкреслює винятковість цього явища ("вундеркінд" у дослівному перекладі з німецької "чудо-дитина"). Причому, таке ставлен­ня характерне не тільки для нашого суспільства. Так, у книзі "Об­даровані діти" американські дослідники наводять факти, що підтверджують панування подібних думок і у американському суспільстві. Зокрема, одна з авторок книги – професор Керол Текекс – зазначає, що батьки, діти яких при тестуванні показали високі результати, далеко не завжди бувають задоволені цим фактом і часто навіть відмовляються від зарахування їхніх ді­тей до груп чи класів, у яких діють програми розвитку обдарованості. На думку дослідниці, причина в сформованих у батьків стереотипах щодо того, що обдарована дитина – це дитина, позбавлена щасливого дитинства, дитина, яка не знаходить собі потім місця у суспільстві "нормальних" однолітків. Особливо це стосується так званої інтелектуальної обдарованості. У цій же книзі наводяться слова відомого американського спеціаліста в галузі на­вчання обдарованих дітей Епстайна: "Є щось у американському характері, що не приймає юних розумників. Ніхто точно не може сказати, чому. Спортивні та художні таланти сприймаються позитивно. Але високий інтелект не породжує симпатій. Людей дратують інтелектуали. . . ". Причиною цього американські психологи вважають пануючий у суспільстві антиінтелектуалізм.

Все це веде до того, що чимало здібних та талановитих дітей так і залишаються не відкритими, а отже й не реалізують своїх природних можливостей

Спостереження свідчать, що у ранньому віці діти часто приховують свої здібності, якщо значимі для них дорослі не цінують їх як належне. Такі діти швидко привчаються вести себе "як усі", особливо в умовах до­шкільних закладів, де схвалюється відповідність нормі, а ненормативна по­ведінка найчастіше засуджується без усякого аналізу її мотивів.

Досить тривалий період виявлення і розвиток ранньої обдарованості залишалось тільки науковою, так би мовити, "лабораторною" проблемою, далекою від масової практики суспільного дошкільного вихо­вання. Воно могло стати, в крайньому разі, проблемою сімейною, бо ані дитячий садок, ані школа не були по-справжньому зацікавлені у розвитку юних талантів.

Однак поряд з цим в психологічній науці інтерес до проблеми ранньої обдарованості неухильно зростав. Вчені (П. Торренс, Б. Блум, Л. А. Венгер, О. М. Матюшкін, О. М. Дяченко та інші) особливо стали підкреслювати виключно важливе значення дошкільного віку для розвитку дитячої обдарованості та творчості. При цьому вони виходили із того, що витоки творчого розвитку лежать саме в дитячому віці. Дослідження показують, що обдарованість як складне психологічне явище невіддільна від цілісної особистості і розвива­ється протягом усього життя, тому її вивчення має проводитись на різних етапах онтогенезу, починаючи з раннього та дошкільного дитинства.

З 1975 року існує Всесвітня рада щодо обдарованих та талановитих дітей, яка координує роботу по вивченню, навчанню та вихованню таких дітей, організовує міжнародні конференції. В нашій країні у середині 80-х років XX сторіччя ця проблема привернула увагу педагогічної преси, а через пре­су – широкого загалу батьків, вчителів, вихователів. Журнал "Семья и шко­ла" та "Учительская газета" ввели спільну рубрику "Чудо-чадо", де друкува­лися матеріали з цієї проблеми. У Москві було створено науково дослідницький центр "Творча обдарованість" під керівництвом О. М. Матюшкіна при НДІ загальної та педагогічної психології. Дослідження цієї проблеми здійсню­валися і у НДІ дошкільного виховання під керівництвом Л. А. Венгера, піз­ніше – О. М. Дяченко.

Однак справжньої державної ваги ця проблема набула лише зараз. Зокре­ма, в Україні у державній програмі розвитку освіти ("Освіта. Україна XXI сторіччя") поставлене завдання своєчасного виявлення ранньої обдарованості та забезпечення умов для розвитку талановитих дітей. Це вимагає:

  • розробки методик діагностування рівня обдарованості дітей 3-7 років;
  • створення спеціальних програм навчання і розвитку обдарованих дітей;
  • організації у дошкільних закладах груп для виховання обдарованих дітей (груп випереджувального розвитку; груп, що мають певну спрямованість: естетичного, гуманітарного, математичного тощо спрямування), організацію факультативної, гурткової та студійної роботи;
  • підготовки вихователів до роботи з обдарованими дітьми.
1 2 3

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні