Поширення та біологія білого лелеки в Україні

У першій половині XX століття почалося досить швидке скорочення чисельності лелек. До кінця 40-х років у Середній Європі цих птахів стало майже вдвічі менше. У 1934 році за ініціативою німецької орнітологічної станції Росітен був проведений І Міжнародний облік білих лелек. Потім вони стали організовуватися регулярно – у 1958, 1974, 1984, 1994-1995 роках. На протязі кількох десятиліть ці обліки показували неухильне скорочення чисельності чорногузів у Західній Європі.

Причини скорочення чисельності білого лелеки в основному зводяться до впливу людської діяльності. Серед тварин ворогів у цього птаха дуже мало. Буває іноді, що яйця чи пташенята стають жертвами хижих звірів або птахів, гинуть від різних паразитів чи хвороб. Великі пернаті та чотириногі хижаки можуть нападати і на дорослих лелек. Деяку шкоду приносить порушення нормального гніздового життя чужими чорногузами. Внаслідок бійок господарів гнізда з "зайдами" яйця або малі пташенята можуть викидатися з нього. На успіх гніздування впливають і погодні умови. Роки з помірно вологим і теплим літом оптимальні для виведення пташенят. У випадку посухи чи затяжних дощів середня кількість пташенят, що вилетіли з гнізда на даній території, зменшується в 1,5-4 рази. У найбільш несприятливі роки більшість лелечих сімей у деяких місцевостях можуть взагалі не вивести потомства.

Однак на протязі тисячоліть лелеки гинули від ворогів і хвороб, на протязі тисячоліть більш-менш регулярно повторювалось холодне чи посушливе літо, але птахів від цього не ставало менше. Фатальну роль у долі давнього супутника людини відіграв технічний прогрес. Осушення і розорювання боліт, заплавних луків, затоплення долин річок, катастрофічне зниження чисельності земноводних у багатьох країнах Західної Європи позбавили лелек їх звичної їжі. Бездумне використання пестицидів у сільському господарстві, хімічна боротьба з гризунами приводить якщо не до прямої загибелі птахів, то до серйозних порушень здоров'я. Багато лелек, особливо молодих, що недавно залишили гніздо, розбиваються об дроти ліній електромережі і гинуть на їх опорах від замикання. Вносять свій фатальний вклад і великі труби, куди лелеки можуть падати, коли сідають на край перепочити. У Німеччині, розбираючи стару піч для випалювання цегли, якось знайшли в трубі рештки майже 50 лелек!

Нині людина прямо чи посередньо є винуватцем смерті 4 з 5 загиблих дорослих лелек. Проводився спеціальний аналіз причин загибелі цих птахів в Україні у 1980-х роках. Виявилося, що з випадків з відомою причиною загибелі 64 % серед дорослих лелек загинули на електролініях, близько 12 % – вбиті людьми. Як не дивно, де в кого піднімається рука і на них.

Велику тривогу вчених викликає висока смертність чорногузів на прольоті і в місцях зимівлі. У багатьох країнах Африки білий лелека є традиційно мисливським птахом. М'ясо споживається в їжу, кістки ніг йдуть на трубки, пір'я використовують для прикрас, навіть із дзьоба роблять чаклунські засоби. За даними повернення кілець, у Північній і Західній Африці близько 80 % випадків загибелі лелек припадає на відстріл. Всього, за підрахунками німецького орнітолога X. Шульца, на східному пролітному шляху щороку відстрілюється 5-10 тисяч лелек, з них 4-6 тисяч у Лівані. У Західній Африці більше всього їх убивають в Малі. Тут у дельті Нігеру знаходиться одне з найважливіших місць зимівлі західноєвропейських білих лелек. X. Шульц писав, що в деяких африканських хижах знаходив цілі гірлянди кілець, знятих з убитих лелек. Підстрелити птаха з кільцем вважається такою ж удачею, як у нас знайти підкову. У Нігері на місцевому базарі можна побачити засушені лелечі голови. Вони слугують свого роду амулетом і чаклунським засобом. Окрім полювання з вогнепальною зброєю, використовуються і давні примітивні способи – лук, бумеранг і т. п. Деякі племена проводять відлов, використовуючи прив'язаних манних лелек. Навіть у наші дні зрідка приходять повідомлення про знахідки в Європі лелек з африканськими стрілами в тілі.

Ще більшу шкоду, ніж полювання, приносить руйнування середовища проживання лелек. Кожну осінь близько півмільйона чорногузів пролітають на південь через Близький Схід

Тут проходить найбільший їх пролітний шлях на південноафриканські зимівлі. На початку жовтня на Синайському півострові у деяких місцях за дві години можна нарахувати до 30 тисяч птахів! Зараз пролітаючі через Синай лелеки знаходяться в небезпеці. У пустелі не так і багато зручних для перепочинку та годівлі місць. Та завдяки людській діяльності більшість з них вже не можуть прихистити виснажених тривалим польотом птахів. Під час перельоту орнітологи кожен ранок підбирають мертвих і вкрай ослаблих лелек. Для допомоги пернатим мандрівникам був навіть збудований спеціальний загін, де лелеки можуть погодуватися і набратися сил, щоб знову вирушити в дорогу.

З давніх часів білий лелека почав селитися поряд з людиною. Він швидко освоїв солом'яні та очеретяні дахи сільських хат. Ця прихильність до м'яких дахів пояснюється досить просто: птахи втикали в солому кілька великих опорних гілок, які несли на собі весь тягар гнізда. Зараз же на залізному чи шиферному даху гніздо збудувати важко. Та й окремо стоячих дерев із всохлими або зламаними верхівками залишається все менше. Зі зміною характеру забудови сіл, лелеки були змушені шукати нові місця для гнізд. Деякі з цих "знахідок" не зовсім вдалі з точки зору людини. З'явилися гнізда на пам'ятниках, трубах дрібних сільських підприємств, на стовпах ліній електромережі. Останній варіант використовується лелеками все більше. І причини цього – з одного боку все зростаюча мережа електроліній, з іншого – ускладнення конструкції опор, а це вельми зручно для побудови гнізда. Саме по собі гніздо лелеки на стовпі, як правило, не приносить шкоди, але через необачність птахи можуть викликати короткі замикання, зачіпаючи дроти. При цьому гинуть самі і викликають порушення роботи енергомережі. Відомі випадки також загорання гнізд на електричних стовпах.

Нерідко лелеки розділяють радості і незгоди людей. Під час воєн вони також змушені були кидати свої домівки. У 1914-1915 і 1941-1942 роках відмічалися нальоти лелек у місцях, що знаходилися за межами основної області гніздування. Як вважають учені, пов'язано це з бойовими діями, які велись тоді в Україні, Білорусі і Прибалтиці. Багато лелек гинуло під час громадянської війни в Лівані – більше, ніж у будь-якій іншій країні світу. Для полювання використовувались навіть кулемети. А бійці озброєних формувань стріляли у пролітаючих великими зграями птахів і просто так, для тренування влучності. У деяких країнах Африки також досі не вдається взяти під охорону місця зимівлі лелек через складну політичну ситуацію в них.

Треба сказати, що й у європейських народів ці птахи далеко не завжди були під охороною. Як вважають орнітологи, однією з головних причин повного зникнення білого лелеки в Італії у XVII столітті було інтенсивне полювання на нього. У 1905 році мисливське об'єднання в одному з міст Австро-Угорщини ухвалило рішення про організацію відстрілу білих лелек, які "дуже шкодять дрібним мисливським тваринам". Місцеві селяни спочатку стали протестувати проти цього, але серед них провели "роз'яснювальну роботу" – мовляв чорногузи можуть шкодити і на обійсті. Висувалися подібні абсурдні звинувачення і проти чорного лелеки. Та більше всього йому діставалося за те, що цей птах живиться в основному дрібною рибою. Однією з головних причин швидкого скорочення чисельності чорного лелеки в Європі у другій половині минулого століття   на початку нинішнього було пряме переслідування людиною. У Німеччині навіть виплачувалася премії за відстріл цих птахів. У Гессені остання пара гніздилася в 1909 році, обидва птахи були знищені прямо біля гнізда. Не краще було і в нас. За даними Ю. В. Костіна, одне з останніх гнізд чорного лелеки в Криму, виявлене у 1917 році у верхів'ях річки Сухої Альми, було зруйноване, а дорослі і молоді птахи вбиті. Ще в 1963 році М. І. Черкащенко писав, що місцеве населення у долині верхнього Дністра помилково вважає чорних лелек шкідниками рибного господарства і знищує їх, плутаючи з чаплями.

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні