Поширення та біологія білого лелеки в Україні

Здавалося б там, де білий лелека користується любов'ю і пошаною людей, він повинен благоденствувати. Але часи, коли цього птаха обожнювали, давно минули. З розвитком технічного прогресу люди все більше відриваються від природи. Перетворюючи її в залізобетонне "навколишнє середовище", забувають старі звичаї, традиції, вірування. На перший план вийшло суто споживацьке відношення до живих істот. Якщо раніше гніздо лелеки на даху вважалося великим благом, селянин мав за честь прилаштувати йому дерев'яне колесо на стрісі, то тепер все це стало зайвими клопотами. Мало того, що лелек майже перестали спеціально приваблювати, їх почали гнати подалі від людського житла. Так, ще наприкінці 1920-х років, як розповідають очевидці, перекриваючи сараї та клуні в колгоспах, без жалю скидали лелечі гнізда. Чи то чиясь хвороблива уява пов'язала їх з солом'яними стріхами, а значить з бідністю, чи милосердя до птахів також порахували за пережиток минулого – невідомо.

Результати останнього V Міжнародного обліку чисельності білого лелеки, який проходив у 1994-1995 роках, виявилися більш втішними, ніж попередніх. Підсумки його були підведені на міжнародному симпозіумі, що проходив наприкінці вересня 1996 року у німецькому місті Гамбурзі. Всього в 19 країнах було обліковано близько 160 тисяч гніздових пар. Порівняно з IV обліком у 1984 році чисельність виросла на 21 %. Найбільш істотно вона зросла у західної популяції – на 34%. В Іспанії, наприклад, чисельність виросла в півтора рази.

Причини досить швидкого росту чисельності білого лелеки, що розпочався в різних країнах наприкінці 1980-х   першій половині 1990-х років, поки що до кінця не зрозумілі. Для західної популяції найбільш істотним фактором вважається значне покращення умов зимівлі. У середині 1980-х років закінчився тривалий період посухи в районі Сахелю в Африці. Чим більше там опадів, тим краше живляться зимуючі лелеки. Зрозуміло, що смертність при цьому зменшується. Спеціальні дослідження показали також, що від умов зимівлі значною мірою залежить і успішність розмноження лелек наступного літа. Важко поки що сказати також, наскільки стійким та довготривалим буде цей ріст чисельності. Не варто впадати в надмірний оптимізм, хоча й причин для розпачу на щастя поменшало.

З часу V Міжнародного обліку білого лелеки чисельність його в Україні зростала, збільшившись більш як у півтора рази. Проте в останні роки цей ріст сповільнився, спостерігається тенденція до стабілізації популяції. Тепер важливо вияснити чисельність більш точно, а також зібрати іншу важливу для науковців інформацію. Для цього й проводяться регулярні міжнародні обліки.

 

РОЗДІЛ 2. ПОШИРЕННЯ БІЛОГО ЛЕЛЕКИ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

2. 1. Поширення білого лелеки на території України

В Україні нараховується біля 15 тис. гнізд білого лелеки. Це менше, ніж було 15 років тому. Хоч птах і носить назву білий, але має чорно-біле забарвлення.

У нашій державі птахи гніздяться майже по всій її території, за винятком південного сходу, Криму, високогір'я Карпатських гір. Цікавою особливістю географічного розміщення гнізд білого лелеки є те, що птахи часто будують їх у населених пунктах або ж поблизу них.

Білі лелеки прилітають в Україну в березні. Уже на початку квітня починають ремонтувати старі, або ж будувати нові гнізда. Внаслідок багаторічного використання гнізда мають різний вигляд. Вони складаються із товстих палок, дуже міцні і тому витримують сильні вітри і навіть бурі. В середньому кожне гніздо важить 18 кілограмів, але деякі після багатьох років експлуатації тягнуть на півтону і навіть більше. У Вінницькій області на водонапірній башні знайшли гніздо лелек, яке було закладене ще в минулому столітті. Воно виявилося вагою майже дві тонни. Птахи, як і люди все більш урбанізуються. В останні роки для будівництва і ремонту гнізд птахи все застосовують, крім традиційного гілля дерев, різноманітні частіше дроти

Якщо раніше білі лелеки будували свої гнізда на дахах будівель і деревах, то зараз досить часто на стовпах телефонних і електроліній. У зв'язку з цим виникають короткі замикання і птахи гинуть. В багатьох місцях люди влаштовують подалі від ЛЕП стовпи зі старими колесами від воза зверху, шукають інші шляхи для врятування білих лелек від загибелі. Це все пов'язано з давньою любов'ю і повагою українців до цих птахів. Хоча і не скрізь. У Росії здавна існувало повір'я, що ці птахи приносять у своїх дзьобах жар з багаття і палять хати, на яких влаштували своє гніздо. Тому цих птахів тут всіляко відганяли і навіть знищували.

Не один птах в Україні не має стільки місцевих назв як білий лелека. Крім лелеки його ще називають чорногузом, буслом, гайстером, жабоїдом, кокостиром та ін.

Європейськi лелеки, що гнiздяться на схiд вiд “пролiтної межi”, летять восени у пiвденно-схiдному, а з СНД i Прибалтики — у пiвденному напрямку. В Українi iснує кiлька головних пролiтних шляхiв — ділянок, де чисельність мігруючих птахів найвища. Через захiднi областi летять лелеки з Польщi, через Житомирську i Вiнницьку — з Бiлорусi i Прибалтики. Великий пролiтний шлях проходить на пiвденний захiд вiд Полтавської до Миколаївської областi. Всi три вони зливаються у могутнiй мiграцiйний потiк, який проходить через “ворота” мiж Карпатами i Чорним морем. Досить слабкий пролiт спостерiгається також по схiдному узбережжю Чорного моря. Далi лелеки летять через Балкани i Туреччину. Малу Азiю вони перетинають “по дiагоналi”, звертаючи пiсля Босфору на пiвденний схiд. Бiля затоки Іскандера виходять до Середземноморського узбережжя. Потiм знову звертають на пiвдень i через Близький Схiд, Синайський пiвострiв потрапляють у долину Нiлу, вздовж якої i летять на основнi мiсця зимiвлi у Схiднiй i Пiвденнiй Африцi, долаючи загалом понад 10 тисяч кілометрів. Стомившись пiсля тривалого перельоту, птахи роблять зупинку на 4–6 тижнiв у Схiдному Суданi, щоб вiдпочити й погодуватися перед подальшою дорогою.

“Пролітна межа” розділяє дві популяції чорногузів, які восени відлітають у різні сторони. Але це не чітко окреслена лінія, навколо неї існує широка смуга змішування напрямків — птахи тут можуть мігрувати як в один, так і в інший бік. Найцікавіше те, що різні напрямки перельоту можуть мати молоді лелеки, що вивелися в одному й тому ж гнізді. Якось у 1974 році знайшли двох закільцьованих птахів з одного виводку: першого — у Франції, другого — в Угорщині. Результати кільцювання на північному заході Німеччини (територія ця лежить східніше “пролітної межі” у зоні змішування) показали, що під час першого свого відльоту 3/4 лелек прямують на південний схід через Босфор і чверть — на південний захід у напрямку Гібралтару. Але вже в наступні роки життя кількість мігруючих на південний захід птахів різко зменшується.

В Україні теж існує “пролітна межа”, яка проходить десь на Лівобережжі Дніпра. Точніше про її розміщення говорити важко через обмаль даних. Якщо лелеки із західних, центральних та північних областей летять вздовж західного узбережжя Чорного моря і Босфор, то птахи зі східних областей мігрують у південно-східному напрямку до східного чорноморського узбережжя. Сюди ж летять і птахи зі східної частини ареалу в Росії. Тут також існує досить широка смуга змішування напрямків міграції. Частина лелек із Придніпров’я може летіти на південний схід. Так, чорногуз, закільцьований пташеням у Глобинському районі на Полтавщині у 1998 році, був знайдений наприкінці серпня того ж року біля м. Новоросійська.
Шлях із Європи до Південної Африки займає у чорногузів близько 2 місяців. За день вони долають у середньому 150–200 кілометрів. Середня швидкість польоту — близько 50 кілометрів за годину. До місць гніздування птахи летять швидше, на зворотний шлях іде в них близько 1,5 місяця.

На місцях зимівлі чорногузи ведуть кочове життя. Надовго зупиняються там, де вдосталь харчів. Здебільшого птахи мігрують до Південної Африки, але в окремі роки можуть зимувати й північніше — у Кенії й Танзанії. Це залежить від запасів їжі. Хоча відомі випадки й вірності строго визначеним місцям зимівлі. Так, закільцьований лелека на прізвисько Боб, який гніздився у Шлезвіг-Гольштейні (північ Німеччини), протягом 10 років з’являвся кожного разу на одній і тій же фермі в Зімбабве.

Осiннiй перелiт лелек в Українi проходить у серпні — вереснi, місцями затягується до жовтня, але поодиноких запiзнiлих птахiв можна побачити зрідка аж в листопаді.

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні