Психологічні особливості прояву обдарованості у дошкільному віці

План

1. Особливості обдарованих дошкільнят.

• розвиток пізнавальної сфери;

• особливості фізичного розвитку обдарованих дітей;

• психосоціальні характеристики обдарованих дошкільнят.

2. Особистісні проблеми обдарованих дітей та педагогічні умови їх подолання.

 

Вивчення проблеми виховання обдарованих дітей у психології та педагогіці починається із відповіді на запитання: яку дитину можна вважати обдарованою, чим вона повинна відрізнятися від своїх однолітків? І наступне, важливе для тих, хто безпосередньо мав справу з цими дітьми чи можна без обстеження (діагностування), тільки на основі щоденних спостерігань за дітьми зробити висновок про їх обдарованість.

Почнемо з відповіді на друге питання: у визначенні обдарованості, запропонованому Комітетом з Освіти США; спеціально наголошується, що обдаро­ваність дитини може бути встановлена тільки професійно підготовленими людьми, що розглядають такі параметри: розумові здібності та потенцій­ні можливості дитини в досягненні високих результатів (аналізується на основі виконання дитиною спеціальних тестових завдань) а також вже продемонстровані досягнення дитини у одній чи декількох областях (в то­му числі у навчанні – так звані академічні здібності).

Однак, наукова діагностика обдарованості – явище порівняно мо­лоде, в той час як факти спостережень дитячої обдарованості відомі вже давно. Отже, незаперечним є той факт, що обдаровані діти мають цілий ряд особливостей. які навіть при пpocтoму спостереженні за їх розвитком дозволяють виділити їх із маси однолітків. Численні опитування батьків, проведені психологами, зокрема Керол Текекс, дозволяють виділити ознаки, які найбільш помітні у дітей та розцінюються дорослими як прояви обдарованості:

  • ранній розвиток мови та значний словниковий запас;
  • раннє засвоєння лічби або читання;
  • незвичайна уважність (вона все підмічає);
  • величезна допитливість, що ніколи не "задовольняється";
  • відмінна пам'ять (обсяг та швидкість запам'ятовування);
  • багата уява тощо.

Перш за все слід підкреслити, що ці ознаки не можуть бути оцінені однозначно, тобто наявність їх не є основним критерієм обдарова­ності, в той же час, відсутність теж не свідчить про те, що дитина не може при певних умовах розвитку проявиться свою обдарованість.

Дослідники підкреслюють, що навіть виявлений з допомогою тестів коефіцієнт інтелектуальності (IQ) не може бути єдиним критерієм при оцінці рівня обдарованості у дітей, особливо дошкільного віку. Сучасні дослідження дозволяють розглянути декілька груп ознак, якими можна оцінити обдарованість дитини. Вони стосуються особливостей сфери пізнання дитини, її психосоціальних особливостей та фізичного розвитку.

У "Концепції обдарованості" підкреслюється, що досить часто обдарова­ність дитини важко відрізнити від навченості, котра є результатом більш сприятливих умов життя певної дитини (дитина із сім'ї з вищим соціально-економічним статусом при рівних здібностях із дитиною, котра виросла у ро­дині, де не надавалося уваги її освіті, як правило, демонструє вищі по­казники при розв'язанні тестових завдань). З іншого боку, як вказують ав­тори концепції, існує феномен так званої "прихованої обдарованості", коли дитина начебто не демонструє яскравих успіхів у навчанні чи певному виді діяльності. Її причини різні – відсутність знань, вади розвитку (заїкання, підвищена тривожність, конфліктний характер тощо), небажання дитини демон­струвати свої успіхи через неприйняття їх дорослими раніше

Слід також враховувати, що дитяча обдарованість є значною мірою умов­ною характеристикою. Навіть найвидатніші здібності дитини не є прямим та достатнім показником її майбутніх досягнень. Н. С. Лейтес з цього приводу наголошує на тому, що стосовно дошкільнят особливо складно робити прогнози, адже більшість ознак обдарованості можуть насправді бути ознаками лише вікової характеристики раннього періоду розвитку дитини: швидкого темпу цього розвитку.

Однак все ж психологи виділяють певні ознаки обдарованості – ті особливості обдарованої дитини, котрі виявляються у її реальній діяльності та можуть бути оцінені під час спостережень за її діями.

Російські дослідники вважають, що ознаки обдарованості охоплюють два аспекти поведінки обдарованої дитини:

  • інструментальний, який характеризує способи діяльності;
  • мотиваційний – виражає ставлення дитини до певної сторони дійсності та своєї діяльності.

Інструментальний аспект виражається у:

  1. Швидкому освоєнні діяльності, використанні та винаході нових способів діяльності, постановці нових цілей діяльності, які ведуть до нового бачен­ня ситуації та появи несподіваних рішень і ідей.
  2. Сформованості якісно своєрідного індивідуального стилю діяльності (схильність "все робити по-своєму").
  3. Високій структурованості знань (баченні в системі).
  4. Особливому типі научуваності (висока швидкість та легкість навчання або сповільнений темп навчання та наступна різка зміна структури знань).

Мотиваційний аспект характеризується:

  1. Підвищеною чутливістю до певних сторін дійсності, що супроводжується переживанням почуття задоволення.
  2. Яскраво вираженим інтересом до певних занять чи галузей діяльності, за­хопленістю ними.
  3. Підвищеною пізнавальною активністю, що виявляється у допитливості.
  4. Наданням переваги парадоксальній, протирічивій та невизначеній інформації, неприйняттям стандартних, типових завдань та готових відповідей.
  5. Високою критичністю до результатів власної праці, схильністю до постановки надскладних завдань, прагненням до досконалості.

В пізнавальній сфері ознаки обдарованості такі:

- випередження однолітків стосовно розумового віку, підвищений темп розумового розвитку;

- високий рівень розвитку розумової рефлексії, (спрямованість свідомос­ті не тільки на аналіз пізнавального завдання, а й на власну пізна­вальну діяльність; у обдарованих дітей запитання дуже швидко переростають із засобу спілкування у засіб самостійного мислення);

- оригінальність, незвичність продуктів розумової діяльності, яка є ознакою наявності у інтелекті творчого начала;

- надзвичайно високий рівень експресивної діяльності, тобто вираження назовні сприйнятої та опрацьованої інформації (намагається поділитися з оточуючими пізнавальною інформацією, але не на репродуктивному рівні (пасивного відтворення), а у трансформованому вигляді, відповідно до власного індивідуального досвіду та схильностей).

1 2 3

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні