Психологічні особливості прояву обдарованості у дошкільному віці

2) Ще одна риса обдарованих дітей – величезна наполегливість у всьому, що стосується сфери її інтересів. Ця позитивна, здавалось би, риса може призвести до так званого перфекціонізму (прагнення доводити все до повної досконалості). Завищені особисті стандарти є причиною виникнення почуття незадоволення, якщо результати виявляються трішки гіршими від запланованих. В цьому випадку дитина переживає по­стійний емоційний дискомфорт, пов'язаний із надзвичайною відданістю улюбленій справі. Часто причина цього у неправильному ставленні бать­ків до обдарованої дитини – до неї підходять з дорослими мірками. Фрімен відмічає, що зайві батьківські амбіції часто в причиною високого рівня ворожості у дітей (приклад: батьки юних спортсменів негативно оцінюють "нечемпіонські" досягнення).

Лівертон та Герцог відмічають також, що завищені вимоги до дітей з боку батьків формують у них низьку самооцінку та соціальну невпевненість, (діти починають сприймати себе, як невдах).

3) 3 вищесказаним пов'язана ще одна особливість: високі успіхи, яких, як правило, досягають обдаровані діти у улюблених видах діяль­ності, можуть призвести до невміння дітьми переживати невдачу (інколи такі діти виявляються відчуженими від колективу однолітків саме через те, що неадекватно реагують на програш у грі, посередні успіхи у побутових видах діяльності тощо). Часто це буває викликано тим, що діти рідко беруть участь у цих видах діяльності, оскільки батьки за­охочують у такої дитини заняття переважно тим видом діяльності, у якому проявився її талант, за рахунок інших видів діяльності. Слід вчити дити­ну аналізувати свої невдачі, частіше включати її до спільної діяльності з іншими дітьми.

Як відзначає К. Текекс, у обдарованих дітей є декілька стандарт­них моделей поведінки, через які їм важко буває знаходити спільну мову з однолітками, вчителями, вихователями, навіть членами своєї сім'ї. Найчастіше відмічаються такі негативні явища, як:

  • намагання перервати співбесідника, виправити його;
  • прагнення передусім демонструвати свої знання;
  • схильність перетворювати оточуючих у предмет насмішки, кепкування.

 Зазвичай, ці явища розцінюються як прояв зверхності, нетерпимості до менш обдарованих людей тощо. Безперечно, вироблення терплячого ставлення до ординарних людей є важливим завданням роботи з обдарованими дітьми, однак причини вищеназваних негативних явищ можуть бути дещо іншими. Скажімо, швидкість сприйняття та аналізу, телепатичні здібності часто є причиною того, що дитина перебиває свого співбесідника, спішить пока­зати йому, що вона зрозуміла. Це робиться з добрих спонукань, а не для того, щоб принизити того, хто говорить. Так само і демонстрація знань, виправлення чиїхось помилок – це є прагнення дитини продемонст­рувати своє дружне ставлення, єдність з співрозмовником. Дитина просто не розуміє, що її менш талановиті співрозмовники ставляться до бага­тьох речей не так, як вона. З метою допомоги дітям дорослі можуть спиратись на притаманне дитині почуття справедливості, схвалювати терпля­чість та ненав'язливість. Інша річ насмішка та кепкування з оточуючих. Почуття гумору обдарована дитина часто використовує як засіб налагодження взаємин з однолітками, однак він же може стати захисною реакцією дитини на нега­разди у спілкуванні, причому найчастіше сарказм спрямовується не на істинних винуватців, а на інших, тих, хто знаходиться поряд.

Швидкий темп інтелектуального розвитку часто призводить до того, що діти не знаходять спільних інтересів із своїми одно­літками, прагнуть до спілкування з старшими дітьми та дорослими, а часто обдаровані малюки вже з раннього віку виявляють надзвичайно високий ступінь самодостатності і можуть займатись та розважати себе самостій­но.

Дослідження ряду зарубіжних психологів (Холінгуорт, Уітмора та ін) доповнюють вищесказане такими положеннями:

  1. Для обдарованих дітей часто характерна неприязнь до школи (там їм не цікаво).
  2. Цим дітям притаманний егоцентризм.
  3. Ці діти не схильні до конформізму (відстоюють свою точку зору).
  4. Їх ігрові інтереси випереджають вік.

Які риси важливо формувати у обдарованих дітей?

  1. Впевненість, що базується на усвідомленій самоцінності.
  2. Розуміння достоїнств та недоліків у собі самому та оточуючих.
  3. Інтелектуальну допитливість та готовність до дослідницького ризику.
  4. Повагу до доброти, чесності, дружелюбності, співпереживання, тер­піння та душевної мужності.
  5. Звичку спиратись на власні сили і готовність нести відповідальність за свої вчинки.
  6. Вміння знаходити спільну мову, та радість у спілкуванні із людьми різного віку та освітнього рівня.

 

Література

  1. Белова Е. С. Одаренность малыша: раскрыть, понять, поддержать
    – М. , 1984.
  2. Лейтес Н. С. Способности и одаренность в детские годы. – М. , 1984
  3. Лейтес Н. С. Ранние проявления одаренности // Вопросы психологии. – 1988. – № 4. – С. 98 – 107.
  4. Кульчицька О. І. Знаходимо обдарованих серед дошкільнят // Обдарована дитина. – 1998. – № 3. – С. 8-13.
  5. Одаренные дети / Под ред. Г. В. Бурменской, В. М. Слуцкого. – М. , 1991
  6. Психология одаренности детей и подростков / Под ред. Н. С. Лейтеса. – М. , 1996. – С. 10 –63.
1 2 3

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні