Психологічні особливості прояву обдарованості у дошкільному віці
2) Ще одна риса обдарованих дітей – величезна наполегливість у всьому, що стосується сфери її інтересів. Ця позитивна, здавалось би, риса може призвести до так званого перфекціонізму (прагнення доводити все до повної досконалості). Завищені особисті стандарти є причиною виникнення почуття незадоволення, якщо результати виявляються трішки гіршими від запланованих. В цьому випадку дитина переживає постійний емоційний дискомфорт, пов'язаний із надзвичайною відданістю улюбленій справі. Часто причина цього у неправильному ставленні батьків до обдарованої дитини – до неї підходять з дорослими мірками. Фрімен відмічає, що зайві батьківські амбіції часто в причиною високого рівня ворожості у дітей (приклад: батьки юних спортсменів негативно оцінюють "нечемпіонські" досягнення).
Лівертон та Герцог відмічають також, що завищені вимоги до дітей з боку батьків формують у них низьку самооцінку та соціальну невпевненість, (діти починають сприймати себе, як невдах).
3) 3 вищесказаним пов'язана ще одна особливість: високі успіхи, яких, як правило, досягають обдаровані діти у улюблених видах діяльності, можуть призвести до невміння дітьми переживати невдачу (інколи такі діти виявляються відчуженими від колективу однолітків саме через те, що неадекватно реагують на програш у грі, посередні успіхи у побутових видах діяльності тощо). Часто це буває викликано тим, що діти рідко беруть участь у цих видах діяльності, оскільки батьки заохочують у такої дитини заняття переважно тим видом діяльності, у якому проявився її талант, за рахунок інших видів діяльності. Слід вчити дитину аналізувати свої невдачі, частіше включати її до спільної діяльності з іншими дітьми.
Як відзначає К. Текекс, у обдарованих дітей є декілька стандартних моделей поведінки, через які їм важко буває знаходити спільну мову з однолітками, вчителями, вихователями, навіть членами своєї сім'ї. Найчастіше відмічаються такі негативні явища, як:
- намагання перервати співбесідника, виправити його;
- прагнення передусім демонструвати свої знання;
- схильність перетворювати оточуючих у предмет насмішки, кепкування.
Зазвичай, ці явища розцінюються як прояв зверхності, нетерпимості до менш обдарованих людей тощо. Безперечно, вироблення терплячого ставлення до ординарних людей є важливим завданням роботи з обдарованими дітьми, однак причини вищеназваних негативних явищ можуть бути дещо іншими. Скажімо, швидкість сприйняття та аналізу, телепатичні здібності часто є причиною того, що дитина перебиває свого співбесідника, спішить показати йому, що вона зрозуміла. Це робиться з добрих спонукань, а не для того, щоб принизити того, хто говорить. Так само і демонстрація знань, виправлення чиїхось помилок – це є прагнення дитини продемонструвати своє дружне ставлення, єдність з співрозмовником. Дитина просто не розуміє, що її менш талановиті співрозмовники ставляться до багатьох речей не так, як вона. З метою допомоги дітям дорослі можуть спиратись на притаманне дитині почуття справедливості, схвалювати терплячість та ненав'язливість. Інша річ насмішка та кепкування з оточуючих. Почуття гумору обдарована дитина часто використовує як засіб налагодження взаємин з однолітками, однак він же може стати захисною реакцією дитини на негаразди у спілкуванні, причому найчастіше сарказм спрямовується не на істинних винуватців, а на інших, тих, хто знаходиться поряд.
Швидкий темп інтелектуального розвитку часто призводить до того, що діти не знаходять спільних інтересів із своїми однолітками, прагнуть до спілкування з старшими дітьми та дорослими, а часто обдаровані малюки вже з раннього віку виявляють надзвичайно високий ступінь самодостатності і можуть займатись та розважати себе самостійно.
Дослідження ряду зарубіжних психологів (Холінгуорт, Уітмора та ін) доповнюють вищесказане такими положеннями:
- Для обдарованих дітей часто характерна неприязнь до школи (там їм не цікаво).
- Цим дітям притаманний егоцентризм.
- Ці діти не схильні до конформізму (відстоюють свою точку зору).
- Їх ігрові інтереси випереджають вік.
Які риси важливо формувати у обдарованих дітей?
- Впевненість, що базується на усвідомленій самоцінності.
- Розуміння достоїнств та недоліків у собі самому та оточуючих.
- Інтелектуальну допитливість та готовність до дослідницького ризику.
- Повагу до доброти, чесності, дружелюбності, співпереживання, терпіння та душевної мужності.
- Звичку спиратись на власні сили і готовність нести відповідальність за свої вчинки.
- Вміння знаходити спільну мову, та радість у спілкуванні із людьми різного віку та освітнього рівня.
Література
- Белова Е. С. Одаренность малыша: раскрыть, понять, поддержать
- Лейтес Н. С. Способности и одаренность в детские годы. – М. , 1984
- Лейтес Н. С. Ранние проявления одаренности // Вопросы психологии. – 1988. – № 4. – С. 98 – 107.
- Кульчицька О. І. Знаходимо обдарованих серед дошкільнят // Обдарована дитина. – 1998. – № 3. – С. 8-13.
- Одаренные дети / Под ред. Г. В. Бурменской, В. М. Слуцкого. – М. , 1991
- Психология одаренности детей и подростков / Под ред. Н. С. Лейтеса. – М. , 1996. – С. 10 –63.