Психологічні особливості української релігійності

План

1. Психологія релігії

2. Психологічні чинники формування релігійності

3. Українська релігійність як риса національної ментальності

Список використаної літератури

 

1. Психологія релігії

Специфіка психології релігії полягає в тому, що вона виникла на стику декількох галузей знання. Психологія релігії склалася на перехрещенні філософії, релігієзнавства, психології та соціології, з яких вона запозичила основні принципи, методи, поняття. Без врахування випливаючої звідси структурної складності психології навряд чи може бути дано вичерпне тлумачення предмета. Спроби багатьох учених віднести психологію релігії до галузі релігієзнавства, психології чи соціології вказують на безперспективність вирішення питання. Звичайно, вони відображають не справжні інтереси науки, а професійну орієнтацію автора.

Необхідно повністю погодитися з Д. Угриновичем у тому, що соціально-психологічний підхід до вивчення релігійної свідомості є стрижнем психології релігії.

Виділення головної, центральної характеристики не повинно заступати складні зв’язки психології релігії з іншими суспільно-історичними і природничо-науковими дисциплінами, кожна з яких по-своєму визначає обличчя психології релігії. Психологія релігії вивчає масову релігійну свідомість, свідомість віруючих, взяту в її реальному функціонуванні, в єдності з поведінкою віруючих, інакше кажучи, психологія релігії вивчає регулюючу функцію релігійної свідомості, вплив її на поведінку віруючих, єдність свідомості і поведінки віруючих. Це один аспект, на який хотілося б звернути увагу.

По-друге, психологія релігії, матеріалістична психологія релігії, з’ясовує співвідношення масової релігійної свідомості з соціальними умовами життя людей, тих або інших соціальних груп, груп віруючих та ін. Тут слід виділити два аспекти: психологія релігії, враховуючи соціальне середовище, дає змістовний аналіз релігійної свідомості віруючих, формування цієї свідомості. Це аспект генетичний, соціально-історичний, каузальний. І другий аспект - психологія релігії вивчає вплив релігійної свідомості на поведінку віруючих, на їх релігійну діяльність в суспільстві. Все це дозволяє накреслити той рубіж, який відділяє психологію релігії від інших дисциплін, що вивчають релігійну свідомість. Наприклад, гносеологічна проблематика, тобто проблеми істинності чи помилковості релігійної свідомості, хоча і входять якимось чином в психологію релігії, але не складають її власної центральної проблеми. Іншими словами, психологія релігії з’ясовує психологічні особливості віруючих людей, які відокремлюють їх від невіруючих, те, що проявляється в їхній поведінці.

Якщо так пояснювати психологію релігії і досліджуваний нею предмет, можна зробити відповідні висновки про місце психології релігії в системі психологічних наук і в системі наук взагалі, і, отже, стає зрозумілим, на якому рівні дослідження психологію релігії слід вивчати.

Психологічні особливості віруючих можна з’ясувати тільки на рівні соціально-психологічного аналізу. Загальна психологія і супровідні та інші психологічні галузеві дисципліни не можуть виявити цих психологічних особливостей віруючих, тому що загальна психологія абстрагується від змістового аналізу релігійної свідомості, як і свідомості взагалі. Для розуміння особливостей релігійної свідомості як мотиву поведінки віруючих нам потрібен змістовий аналіз релігійної свідомості, тобто виявлення специфіки релігійної свідомості і те, як вона співвідноситься з реальністю. Гносеологічний аспект тут неминучий, і в цей же час потрібен аналіз психологічних особливостей того ставлення до надприродного, яке ми позначаємо як віру в надприродне. Вважається, що ці два аспекти є стрижневими при характеристиці особливостей психології віруючих

Це та інше можливо тільки на рівні соціально-психологічного аналізу з допомогою соціальної психології. Тому психологія релігії є галузь соціальної психології як і етнопсихологія або інші галузі соціальної психології. Психологію релігії можна вважати галуззю релігієзнавства. В той же час релігієзнавство, вірніше, його описовий, порівняльно-історичний розділ є невід’ємною частиною психології релігії. Потреба в релігієзнавчому осмисленні соціально-психологічних досліджень обумовлена тим, що структура, зміст, направленість релігійної свідомості тісно пов’язана з системою ідей і уявлень того або іншого релігійного напрямку.

Питання формування і функціонування релігійної свідомості, її психічних передумов, співвідношення в релігійній свідомості емоційних і раціональних елементів, перетворення їх в стереотипи, в центри духовної інтеграції особистості, можуть бути вирішені лише на основі загальної психології. Залучення загальної психології потрібно при вивченні вікової релігійної психології. Тут можна заперечити, що механізми засвоєння і закріплення знань та навичок однакові, незалежно від того, справжні ці знання чи ні, корисні ці придбані навички чи шкідливі. Але у формуванні індивіда в умовах релігійного оточення існують деякі специфічні процеси. Релігійне виховання побудоване на переважному розвитку і закріпленні установки на емоційно-почуттєве світосприйняття. Релігійність надбудовується і згодом оформляється в санкціоновані віровчення: дитячі страхи та інші несвідомі переживання. Загальній психології доведеться також вирішити, що являє собою "почуття реальності невидимого", "почуття божественної присутності", немотивовані терміни та інші аналогічні переживання, які живлять релігійність. Відмахнутись від цих питань не можна, тому що власний досвід та переживання для віруючого є найпереконливішим аргументом на користь його віри.

В залученні людини до релігії об’єктивні причини тісно переплітаються з суб’єктивними якостями особистості. Соціальний аналіз розкриває загальні закономірності формування свідомості та поведінки людей в тому або іншому напрямку, але він не пояснює причин, через які рівні обставини викликають у людей різну емоційну та вольову реакцію. Чому серед людей, які живуть в однакових соціальних та культурно-побутових умовах, одні стають віруючими, інші - атеїстами? Одним з основних питань є виявлення соціально-психологічних типів людей, того співвідношення об’єктивних і суб’єктивних моментів, які забезпечують даний тип світосприймання людини. В його вирішенні соціальний аналіз повинен стикатися з аналізом особливостей психологічного складу, типу нервової системи, темпераменту особистості та ін. Отже, психологія релігії дуже тісно пов’язана з психологією особистості. У світі вищезгаданого психологію релігії можна пояснити як комплексну наукову дисципліну, що являє собою органічну єдність принципів та методів, запозичених з філософії, соціології, релігієзнавства і психології, причому психології в самому прямому розумінні. Психологія релігії вивчає природу, структуру, зміст, динаміку і функції релігійної психології, тобто сукупність уявлень, почуттів, настроїв, звичок, традицій, що сприймаються масою віруючих.

 

2. Психологічні чинники формування релігійності

Особливості національної психології мають своє вираження у двох різновидах ставлення до світу - екстраверсному й інтроверсному. Українці - інтроверсна нація. Характерними рисами українського народу є замкненість, тиха вдача, почуття всепрощення, підпорядкованості, терпимості, прагнення до духовного усамітнення, певний життєвий аскетизм, невибагливість. Українця характеризує також висока чуттєвість, домінування почуттєвого над інтелектуальним і вольовим. Навіть за зовні веселими виявами настрою українського народу (згадаймо його пісні) завжди проглядаються сум, відчуття якоїсь пригніченості, життєвої невпевненості. Зазначимо, що всі ці особливості думання й переживання є сприятливим грунтом у нашого народу для глибоких релігійних настроїв, перенесення релігії у сферу індивідуальної, внутрішньої набожності.

1 2 3

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні