Психологічний супровід професійної діяльності

Проблема розроблення теоретико-методологічних засад психологічного забезпечення та супроводу, у тому числі інформаційної готовності індивіда до будь-якої діяльності, потребує подальшого вивчення та уточнення. Сьогодні науковці намагаються розкрити сутність теоретико-методологічних засад психолого-педагогічного забезпечення готовності, у тому числі, інформаційної готовності індивіда до управління будь-якою діяльністю. Аналіз їхніх праць дозволив установити, що під час дослідження процесів у системі «суб’єкт - об’єкт» зміщуються акценти з вектора «людина - людина», «людина - техніка» у багатовимірний простір «людина - людина - соціально-психологічне середовище» (ЛЛСПС), «людина - техніка - соціально-психологічне середовище» (ЛТСПС). Це означає, що спочатку досліджується фізичне середовище, у якому відбувається конкретна діяльність, далі психофізіологічне і лише після цього - соціальне та соціально-психологічне. З таких позицій і пропонується проводити аналіз та розроблення теоретико-методологічних засад психофізіологічного забезпечення готовності, у тому числі інформаційної готовності індивіда до будь - якої діяльності.

Ключовими у вирішенні зазначеної проблеми є декілька напрямів:

  1. створення професіограм та психограм конкретної діяльності;
  2. удосконалення правової бази;
  3. визначення психологічного та психофізіологічного змісту професійних завдань, які вирішують виконавці тієї чи тієї професії;
  4. розробка сучасних приладів, методів та методик для проведення психофізіологічних та психологічних досліджень.

Складовими психологічного забезпечення в системі «людина - людина -соціально-психологічне середовище», «людина - техніка - соціально-психологічне середовище» є:

- розроблення методології проведення профорієнтаційної роботи та профвідбору;

- психологічне супроводження діяльності;

- методи та методики діагностики особистості, робітничого колективу тощо;

- виявлення груп ризику, професійної деформації особистості на ранніх стадіях;

- корекційна та профілактична робота з персоналом.

Складовими психологічного супроводу є:

  1. забезпечення оптимального соціально-психологічного мікроклімату;
  2. встановлення міри задоволеності роботою та умовами праці і відпочинку;
  3. поліпшення режиму праці та відпочинку;
  4. професійний добір, відбір, підвищення кваліфікації;
  5. система заохочень і покарань;
  6. профкорекція;
  7. попередження виникнення небажаних функціональних станів (втома, виснаження);
  8. засоби запобігання девіантній поведінці, психічним розладам, професійній деформації, суїцидам;
  9. засоби, що дозволяють відновлювати стан працівника після стресу;
  10. профілактика стресів та наслідків монотонії;
  11. створення кімнат психологічного розвантаження тощо.

Існуючі сьогодні у світовій практиці способи діагностики в системі профвідбору не відповідають сучасним вимогам надійності. Питома вага людського фактору в причинах техногенних катастроф, помилок під час виконання службових обов’язків та інших подій постійно зростає. Дефіцит часу для прийняття креативних рішень зростає в геометричній прогресії, а методи профвідбору базуються на застарілих методологічних підходах і способах реєстрації психофізіологічних параметрів. Відсутність надійної діагностичної апаратури не дозволяє забезпечити якісний профвідбір у системі «ЛТСПС», «ЛЛСПС» і здійснювати психологічне забезпечення діяльності. Традиційні методи психологічної й психофізіологічної діагностики, що використовуються відповідними службами в профвідборі, не відповідають сучасним вимогам достатності й повноти науково-методичного й матеріально-технічного забезпечення. Заходи щодо вдосконалення якості профвідбору мають фрагментарно-відомчий характер, а профвідбір, як правило, проводять не психологи, а лікарі (в основному психіатри) з використанням методик, валідних для клінічної практики.

Отже, назріла нагальна потреба чіткого розмежування функціональних обов’язків медичної й психологічної служб. Традиційно склалося так, що психологічна служба входить до складу медичної, і вони разом здійснюють профвідбір. За такого підходу медичні працівники не розуміють психологів, а останні медичних працівників. Це відбувається тому, що в працівників медичної й психологічної служби різні методологічні підходи, завдання, матеріально-технічна база, стимульний матеріал, підходи до інтерпретації отриманих даних тощо. Відзначимо, що головним завданням медичної служби на першому етапі профвідбору є чітке розмежування контингенту на «здорових» і «хворих». Надалі медична служба займається поточним профоглядом, профілактикою захворювань, санаторно-курортним лікуванням тощо.

Психологічна служба, виходячи з уже діючих або створених відповідними науковими установами професіограм, психограм, тестів, апаратного забезпечення, стимульного матеріалу й т. ін. , проводить комплекс заходів щодо психологічного забезпечення відповідної якості діяльності в системі «ЛТССПС», «ЛЛССПС».

Отже, психологічна служба працює винятково зі «здоровим» контингентом і не займається лікуванням, а впровадження в процедуру професійного відбору сучасних спеціальних психофізіологічних технологій значно підвищує ефективність її роботи.

Варто вказати й на відсутність планомірної професійної підготовки й перепідготовки фахівців із проведення профвідбору. Також відсутні науково-дослідні центри, що здійснюють не тільки розробку й упровадження в практику новітніх приладів і комплексів, але й підготовку, і перепідготовку відповідних фахівців. Фактично відсутня планомірна система створення банків даних, на основі аналізу яких професійно, на належному науковому рівні здійснювалася б рестандартизація існуючих, розробка й стандартизація нових тестів і «тестових батарей», написання й видання відповідних методичних посібників, навчальної й довідкової літератури тощо. Усе це свідчить про необхідність розробки відповідної законодавчої бази, прийняття організаційних рішень, які дозволять якісно змінити й істотно вдосконалити систему профвідбору в Україні загалом.

На відміну від існуючих систем організації й проведення профвідбору Казенне Підприємство «Центральне конструкторське бюро «Арсенал» разом з Національним авіаційним університетом розробили багатоканальний комп’ютерний діагностичний дослідницький комплекс для проведення професійного відбору кадрів ДИК-01. 0. Аналогів у світовій практиці не існує.

 

Список використаної літератури

1. Баклицький І. О. Психологія праці: Підручник. 2-ге вид. , пер. і доп. – К. : Знання, 2008

– 655 с.

2. Бахтицький І. Д. Психологія праці: Підручник для ВНЗ. – К. : Знання, 2008. – 655 с.

3. Карпенко Г. В. Психологія праці та вибір професії: Навч. -метод. посібник. – Суми: Університетська книга, 2008. – 168 с.

4. Корольчук М. С. Психофізіологія діяльності: Підручник. – К. : Ельга, Ніка-Центр, 2013. – 395 с.

5. Крушельницька Я. В. Фізіологія і психологія праці: Підручник. – К. : КНЕУ, 2013. – 367 с.

6. Психологія праці: навч. посіб. / За ред. Г. В. Ложкіна. – Хмельницький: ХНУ, 2013. – 191 с.

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні