Психолого-педагогічна експертиза

План

1. Особливості діагностичної роботи в практичній психології

2. Гра, як основний вид діяльності дітей дошкільного віку

Список використаної літератури

 

1. Особливості діагностичної роботи в практичній психології

Діагностична робота не є для практичного психолога самоціллю, а призначена бути основою для розробки рекомендацій з оптимізації психічного розвитку людини. У плані розвитку особистості вона необхідна для забезпечення контролю за динамікою цього розвитку, попередження можливих відхилень, визначення програми роботи з обстежуваним з метою оптимізації умов цього розвитку, оцінки ефективності психолого-педагогічних заходів і т. п.

Головне призначення діагностики в практичній діяльності психолога полягає в глибокому вивченні внутрішнього світу конкретної людини. Діагностична робота тісно переплітається з корекційною і розвиваючою. У ній можна виділити кілька етапів:

1) вивчення запитів;

2) формулювання психологічної проблеми;

3) висування гіпотез про можливі причини феномена, що спостерігається;

4) вибір методів діагностики;

5) застосування відібраних методів;

6) формулювання діагнозу, що повинний містити і прогноз подальшого розвитку;

7) розробка рекомендацій і програми психокорекційної і розвиваючої роботи;

8) реалізація цієї програми;

9) контроль за її здійсненням.

Діагностична задача найчастіше виникає перед психологом у тих випадках, коли надходить запит від учителів, батьків чи самих учнів. Найбільш характерні запити з боку вчителів і батьків пов'язані з небажанням деяких учнів навчатися, з низькою успішністю, скаргами на те, що хто-небудь навчається нижче своїх можливостей. Учні звертаються до психолога в плані допомоги в оволодінні деякими прийомами і навичками розвитку пам'яті, уважності, взаємин з однолітками, батьками чи при особистих проблемах. Старші школярі часто цікавляться проблемами розвитку визначених особистісних якостей, навичок самовиховання, вибору професії.

Ряд запитів учителів до психолога пов'язані зі складанням програм виховної роботи з дітьми з неблагополучних сімей, реалізацією шляхів подолання конфліктів між учнями і вчителями, батьками і дітьми, школярами між собою — контактів між школою і родиною.

При корекційній і розвиваючій роботі з особистістю психологу необхідно знати індивідуально-психологічні особливості, основні потреби і ціннісні орієнтації, емоційні тональності і стану клієнтів.

Психодіагностика — це розділ психології, що вивчає принципи, методичні прийоми і засоби побудови і застосування діагностичних процедур з метою визначення значень деяких психологічних феноменів, що дозволяють встановити діагноз.

По суті, основна задача психологічної діагностики полягає у вимірі розходжень між індивідуальними реакціями одного індивіда в різних умовах.

Діагностика в педагогічній практиці вирішує наступні задачі:

- просліджує результативність роботи учнів і вчителя;

- виступає як інструмент формування.

Провідні функції діагностики педагогічного процесу включають:

а) встановлення зворотного зв'язку;

б) оцінку результативності;

в) комунікацію, що дозволяє обмінюватися інформацією;

г) конструювання (на основі діагнозу можна проектувати особистість учнів);

д) прогноз як пророкування майбутнього розвитку, інтелектуальний чи особистісний ріст, професійну спрямованість учнів

Об'єктом у випадку педагогічної психодіагностики є усі компоненти педагогічного процесу: педагог, учні, використовувані педагогічні засоби, дієвість форм організаційного педагогічного процесу і т. п.

Проведення діагностичного обстеження припускає наявність, мети, об'єкта, предмета дослідження, обліку можливих обмежень. Існує кілька типів обмежень: 1) по ресурсах (часу, діагностичним матеріалам, профкомпетентності і т. п. ); 2) по точності і 3) принципові (наприклад, ряд перемінних є додатковими і не можуть бути одночасно обмірювані з як бажаною точністю).

До типових помилок початківців психодіагностів можуть бути віднесені пошуки ідеальної методики і колекціонування методик. У першому випадку намагаються знайти методику, що ідеально підходила б для рішення будь-якої діагностичної задачі. В другому — збирається максимально можливий набір методик без обліку того, що вони повинні оптимально відповідати розв'язуваній задачі і складати цілісну систему. Насправді ціль полягає в тому, як простіше, точніше визначити необхідний показник з урахуванням можливих обмежень.

Існує кілька типових дослідницьких методів, що дозволяють використовувати діагностичні задачі.

Основні методи дослідження і діагностики

  1. Одним з найбільш доступних і широко застосовуваних у педагогічній практиці методів є спостереження. Спостереження — це науково-цілеспрямоване і певним чином фіксоване сприйняття досліджуваного об'єкта. До переваг спостереження варто віднести: природність, незалежність від умінь випробуваних оцінювати свої дії, можливість оцінити віддалені наслідки виховних впливів і ін. Недоліками є: пасивність, наявність елементів суб'єктивізму, неприступність даному методу деяких схованих проявів психіки (переживання, думки; мотиви) і т. п. Проведення спостереження вимагає виділення його спеціальних категорій. Наприклад, у випадку спостереження взаємодії в педколективі такими можуть виступати: вираження солідарності, ослаблення напруги, видача орієнтації, запит ради і т. п.
1 2 3 4