Ризики в міжнародній банківський справі

Міжнародний банківський бізнес пов’язаний з оцінкою, управ­лінням та прийняттям ризиків. Виділяють такі основні види ризиків, як юридичний ризик, системний ризик, ризик представництва та репутації, ризик контрагента, ризик ліквідності та операційний ризик.

Юридичний ризик виникає тоді, коли банк не може забезпечити примусового виконання контракту іншою стороною. Юридичний ризик містить також ризик втрат від неправильного оформлення документів контракту, а також від порушення кодексів правил ведення бізнесу й від того, що протилежна сторона уклала угоду, не маючи на те достатніх повноважень. Зазначений вид ризику найкраще керується через чітку організацію менеджменту в банку, у тому числі забезпечення адекватних юридичних ресурсів.

Системний ризик пов’язаний з:

  • сценарієм, коли розпад фірми, сегмента чи ринку системи розрахунків може викликати «ефект доміно» на фінансових ринках, руйнуючи одну фінансову інституцію за іншою. Іншими словами, катастрофа однієї фірми може викликати руйнівні процеси як окремих сегментів фінансового ринку, так і фінансового ринку в цілому;
  • «кризою довіри» серед інвесторів, що створюють ситуацію неліквідності на ринку.

Ризик представництва (агентський ризик) визначається конфліктом інтересів між власниками (кредитною організацією та її акціонерами) і персоналом. Річ у тім, що фахівці, керуючись власним інтересом, можуть приймати рішення, які суперечать основним стратегічним цілям банку. Спричиняється це недостатністю стимулів, низькою оплатою праці.

Ризик репутації - це ризик виникнення суттєвих негативних змін у публічній думці про банк, що може призвести до критичних втрат у залученні грошових ресурсів і клієнтів. Ризик репутації може бути обумовлений діями, що створюють постійний негативний імідж, який стосується всіх операцій банку, внаслідок чого підривається його репутація на певному ринку. Ризик репутації може виникнути як у результаті дій банку, так і в результаті операцій третьої сторони.

Ризик контрагента є різновидом кредитного ризику, який стосується ситуацій поточних фінансових взаємин з партнером. Наприклад, він може виникати при розрахунках за цінними паперами як ризик розрахунків - вірогідності того, що інші учасники ринку не зможуть здійснити розрахунок за угодою, чи ризик того, що клірингова палата не зможе виконати гарантій за розрахунками за угодами у зв’язку з невиконанням своїх зобов’язань окремими учасниками.

Міжнародний банк повинен давати повноцінну оцінку кредит­ного ризику контрагентів перед укладанням з ними угод, які можуть бути пов’язані з істотною експозицією втрат

З цією метою він повинен одержати від контрагентів й оцінити такі види інформації:

  • при початковій кредитній оцінці:

а) дані про матеріально значущі фінансові і партнерські відносини контрагента з іншими сторонами;

б) конкретні торговельні та інвестиційні стратегії і розподіл активів;

в) опис операційного процесу, в тому числі процедури оцінки, обробки і врегулювання угод;

г) інформацію про стратегії керування ризиками, процедури ризику-менеджменту, методи виміру ризику;

  • на постійній основі:

а) стан рахунка капіталів;

б) фінансовий стан;

в) схильність до ринкового ризику;

г) оцінки ризику ліквідності активів і ризику залучення засобів для підтримання ліквідності;

д) матеріально значущі події.

Обсяг, якість і своєчасність наданої інформації мають бути постійно діючими факторами, які враховуються при визначенні обсягів і умов боргових зобов’язань.

Банк, який здійснює міжнародні банківські операції, повинен здійснювати безупинний моніторинг свого ризику і ризику своїх великих контрагентів на основі використання інтегрованої системи, що включає:

  • керування ризиком;
  • регулярні і тверді оцінки ризику ліквідності, що враховують терміни, стабільність і обсяги залучення грошових ресурсів, ступінь надійності на забезпечення та потенціал ринкових втрат, у тому числі ефект часткової ліквідації ринкових активів;
  • банк і його великі контрагенти повинні бути готовими надати інформацію про методологію й оцінку ринкового ризику,
    а також ризику ліквідності.

Банк повинен забезпечити необхідний рівень кваліфікації і досвіду ризик-менеджерів та їх доступ до аналітичних ресурсів у галузі деривативів та інших фінансових інструментів і до експерт­них ресурсів, що можуть впливати на ступінь адекватності і розвитку ризик-менеджменту та його методів.

Розширена характеристика ризику ліквідності визначається двома видами ризиків: а) ризиком ліквідності фондування, б) ри­зиком ліквідності активів. Ризик ліквідності фондування (залучення грошових ресурсів) визначається зниженням здатності фінансувати прийняті позиції за угодами, коли настають терміни їхньої ліквідації, покривати грошовими ресурсами грошові вимоги контрагентів, а також вимоги забезпечення. На цей ризик впливають такі фактори, як тривалість термінів зобов’язань, ступінь забезпеченості надходження джерел фінансування, умови угод з контрагентами, у тому числі умови забезпечення, існування прав на вилучення капіталу, існування ліній кредиту, що не припиняються, та диверсифікованість джерел фінансування.

Ризик ліквідності активів (цінних паперів як активів) визначається здатністю ліквідувати активи на різних сегментах фінансового ринку. Цей ризик може набувати різних форм. По-перше, деякі ринки є споконвічно неліквідними чи піддаються регулярно станам неліквідності. По-друге, навіть зазвичай ліквідні ринки піддаються час від часу шокам неліквідності, у зв’язку зі стресовими політичними чи економічними новинами або неадекватними діями уряду тієї чи іншої країни. По-третє, банк може мати настільки велику партію активів порівняно з розмірами ринку, що при спробі ліквідації цих активів неминуче настає ризик неліквідності.

Управління ризиком ліквідності передбачає установлення стратегії банку, ефективний нагляд вищого менеджменту за її проведенням та вимірювання, моніторинг і контроль ризику ліквідності. Стратегія керування ризиком ліквідності встановлює загальний підхід банку до підтримання ліквідності, у тому числі різні кількісні і якісні цілі та формулює конкретну політику стосовно окремих аспектів ліквідності (композиція активів і зобов’язань, підхід до управління ліквідністю в різних валютах і в різних країнах). Менеджмент і персонал банку повинні мати ґрунтовне розуміння того, як інші ризики, зокрема кредитний, ринковий і операційний, впливають на ліквідність і на здійснення стратегії банку щодо керування ризиком ліквідності.

1 2