Роль платіжного балансу в макроекономічній політиці

Зростання реального валютного курсу, в цілому, не створює проблем для стійкості платіжного балансу, якщо такі зміни відбуваються внаслідок дії фундаментальних макроекономічних змін, тобто як рух валютного курсу у напрямку точки довгострокової рівноваги. Але у разі дотримання політики фіксованого валютного курсу та/або надлишкового припливу капіталу зростання реального курсу національної валюти викликатиме падіння конкурентоспроможності країни на світовому ринку та погіршення структури платіжного балансу. Саме у зв’язку з цим країни з більш суворим режимом фіксованого курсу національної валюти (і, відповідно, більшим зростанням реального валютного курсу) відчули значне погіршення свого платіжного балансу.

Для країн з транзитною економікою характерним є постійний дефіцит балансу інвестиційних доходів (що помітно впливає на загальний дефіцит платіжного балансу), оскільки усі країни даної групи є нетто-боржниками за зовнішніми запозиченнями і вимушені сплачувати значні суми з обслуговування отриманих кредитів. В той же час приплив іноземного капіталу, який перевищує дефіцит платіжного балансу, негативно впливає на стан платіжного балансу країни з транзитною економікою у довгостроковому плані, оскільки (крім того, що це викликає зростання номінального валютного курсу та стримує експорт), як правило, такий приплив капіталу пов’язаний з т. зв. «гарячими грошима» (чутливими до коливань ринку «портфельними інвестиціями»).

Можна констатувати, що для транзитивних економік характерними рисами виступають:

  • надзвичайна залежність платіжного балансу країни та економіки в цілому від міжнародного фінансування та кон’юнктури міжнародних фінансових ринків;
  • значний приплив спекулятивного короткострокового капіталу, що змінюється його різкими відпливами;
  • низький рівень прямих іноземних інвестицій;
  • зростання реального курсу національної валюти, що погіршує стан платіжного балансу;
  • значний та хронічний бюджетний дефіцит;
  • слабкість та нерозвиненість фінансового сектору економіки.

Підсумовуючи наведений вище огляд традиційних підходів щодо регулювання платіжних балансів та ролі держави в цьому процесі в сучасних умовах, можна констатувати, що, по суті, кейнсіанський та монетаристський (неоліберальний) підходи виступають у якості альтернативних, але не антагоністичних, придатність, дієвість та доцільність використання яких залежить від конкретних факторів економічного та політичного характеру. Кейнсіанський підхід здатен швидко виправити дисбаланси, причиною виникнення яких стали «збої» ринкового механізму (недосконала конкуренція, монополізм тощо), проте подальше його використання призведе до виникнення нових «перекосів», результатом яких стане ще більший дисбаланс (можливо, системного та довгострокового характеру). З іншого боку, монетаристський підхід непридатний за необхідності швидкого виправлення ситуації, проте здатен привести до принципово «оздоровлення» економічної ситуації (особливо, коли причиною «перекосів» стало недоречне втручання держави в економічні процеси). Відповідно, різні політичні сили віддають перевагу різним підходам у відповідності до загальної філософії своєї економічної політики (соціалізм, дирижизм, патерналізм, лібералізм та ін. ) і в такому випадку підходи до врегулювання платіжних балансів повинні бути скоординовані з іншими діями уряду в галузі економічної політики.  


Висновок

Платіжний баланс (balance of payments) – співвідношення між сумою грошових надходжень, отриманих країною з-за кордону, та сумою здійснених нею платежів за кордон протягом певного періоду.

Платіжний баланс  є вартісним вираженням масштабів, структури та характеру зовнішньоекономічних операцій країни та її участі у світовому господарстві. За формою складання платіжний баланс  є статистичним звітом, у якому в систематизованому вигляді наведено сумарні дані про зовнішньо­економічні операції резидентів країни з резидентами інших країн
(з нерезидентами) за певний період (місяць, квартал, рік). Платіжний баланс  складається на певну дату.

 Основні компоненти платіжного балансу групуються за двома рахунками: рахунком поточних операцій, рахунком операцій з капіталом і фінансових операцій.

 Рахунок поточних операцій включає всі операції з реальними цінностями, що відбуваються між резидентами та нерезидентами, а також операції, пов’язані з безоплатним наданням або одержанням цінностей, які призначені для поточного використання. У структурі поточного рахунка виділяються чотири основні компоненти: товари, послуги, доходи та поточні трансферти.

 Рахунок операцій з капіталом охоплює всі операції, які включають одержання або оплату капітальних трансфертів (трансферти на інвестиційні цілі, прощення боргу, перекази мігрантів тощо), а також придбання або реалізацію нефінансових активів та прав власності, таких як, наприклад, торгові марки, патенти, авторські права, права на видобуток корисних копалин та інші.

Платіжний баланс  складається з двох частин – надход­жень і платежів. Якщо грошові надходження перевищують платежі, платіжний баланс є активним (профіцитним), а якщо сума платежів більша від надходжень – платіжний баланс пасивний (дефіцитний).

 В Україні відповідальність за складання платіжного балансу на законодавчому рівні покладено на Національний банк. Платіжний баланс  складається щоквартально та публікується в аналітично-статистичному виданні Національного банку України «Платіжний баланс і зовнішній борг України» та на сторінці Національного банку в мережі Інтернет.  


Список використаної літератури

  1. Белецький В. М. , Бакуменко В. Д. Моделювання макроекономічних процесів. — К. : УАДУ при Президентові України, 2008.
  2. Дорнбуш Р. , Фішер С. Макроекономіка / Пер. з англ. — К. : Основи, 2006.
  3. Епіфанов А. О. , Сало І. В. , Д’яконова І
    І. Бюджет і фінансова політика України. — К. : Наукова думка, 2007.
  4. Корсікова Н. М. Макроекономіка: Навчальний посібник. — Львів: «Магнолія-2006», 2010. — 240 с.
  5. Макконел К. Р. , Брю С. Л. Макроекономіка. Аналітична економія / Пер. з англ. — Львів: Просвіта, 2007.
  6. Манків Н. Г. Макроекономіка. — К. : Основи, 2010.
  7. Мікроекономіка і макроекономіка / За ред. Будаговської. — К. : Основи, 2008.
  8. Радіонова І. Макроекономіка та економічна політика. — К. : Таксон, 2012.
  9. Савченко А. Г. Макроекономічна політика. — К. : КНЕУ, 2011.
  10. Семюелсон Л. А. , Нордгауз В. Д. Макроекономіка / Пер. з англ. — К. : Основи, 2013.
1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні