Сечокам’яна хвороба

Весна – це саме та пора року, коли лікарі радять подбати про власне здоров’я. В цей час загострюються хронічні захворювання сечовивідної системи, зокрема сечокам’яна хвороба.

Сечокам’яна хвороба належить до групи таких захворювань, якими людство розплачується за поліпшення умов свого життя. Введення автоматизації, комп’ютеризації у виробництво, велика кількість інтелектуальних професій – все це призводить до зниження фізичної активності людей, зумовлює порушення обміну речовин, зокрема фосфору і кальцію. Цей фактор разом із неправильним одноманітним харчуванням веде до підвищення синтезу сечової кислоти й утворення каменів у людей.

Лікарі зазначають, що хворих чоловічої статі є значно більше. Хоча з каменями нирок, особливо кораловидними, хворих жінок більше, ніж чоловіків (68 %). Найпоширенішими проявами сечокам’яної хвороби є біль, порушення сечопускання, домішки крові в сечі, виділення піску і каменів із сечею. Біль може бути різноманітного характеру залежно від величини, форми, розташування і ступеня рухомості каменя. Бувають великі камені нирок, які не спричинюють порушення відтоку сечі і не завдають болю – так звані “німі камені”. Але досить часто проходження каменів супроводжується нирковими кольками (близько 70 %), які виникають зненацька без видимих причин, у спокої або під час руху. Кольки завдають нестерпного болю і локалізуються в поперековій ділянці з поширенням вниз по здухвинній ділянці в пах і внутрішню поверхню стегна. Тривалість нападів від кількох хвилин до доби і більше. При болях бувають нудота, блювота, здуття живота. Порушення сечовипускання також є результатом подразнення слизової облонки сечоводу і міхура камінцем або виниклим вторинним запаленням. У значної кількості хворих домішки крові в сечі зумовлені механічним подразненням слизових, наслідком венозного застою в нирці та запаленням.

Існує багато теорій каменеутворення: кристалоїдна, колоїдна, теорія А-авітамінозу, порушення рівня вітаміну D, недостатність вітаміну В6, теорія порушення діяльності паращитовидних залоз та інші

Велике значення має генетичний фактор: захворювання передається по жіночій лінії.

Доведено, що одноманітне харчування призводить до каменеутворення. Лікування хворих на сечокам’яну хворобу може бути консервативним (лікарськими препаратами) і оперативним.

Оперативне лікування полягає в дробленні каменів, видаленні їх спеціальними інструментами через шкірні отвори, через природні сечовивідні шляхи. Відкриті операції дають добрий результат.

Однак більшість хворих все ж таки намагається уникати будь-яких операцій і використати всі засоби терапії, перш ніж вдаватися до оперативного втручання.

Згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров’я, для зменшення ризику захворювання сечокам’яною хворобою потрібно:

  1. Вживати багато рідини, соки цитрусових;
  2. Їсти багато фруктів і овочів (окрім томатів);
  3. Зменшити кількість вживання тваринного білка (м’ясо, риба, яйця, сир).

При проявах сечокам’яної хвороби необхідно відразу звернутися до лікаря-уролога і не займатися самолікуванням, оскільки це може призвести до трагічних наслідків.

Серед препаратів, які сприяють відходженню дрібних каменів та піску, спеціалісти рекомендують УРОЛЕСАН.

Відомо, що найкраще лікуватися рослинами, зібраними в тому регіоні, де проживає хворий. УРОЛЕСАН відповідає цій вимозі: рослинна сировина для його виробництва зібрана в екологічно чистих регіонах Прикарпаття та Криму. УРОЛЕСАН складається з олій м’яти перцевої, ялицевої, спиртових екстрактів насіння дикої моркви, трави материнки та шишок хмелю. УРОЛЕСАН застосовують при сечокам’яній хворобі, запаленнях нирок, циститах і сольових діатезах. Він одночасно проявляє спазмолітичну, протизапальну, антисептичну та сечогінну дію і при цьому практично не дає побічних реакцій. Препарат УРОЛЕСАН відомий в лікарській практиці понад 20 років і довів свою високу ефективність при хронічних захворюваннях, якою є сечокам’яна хвороба. Приймаючи УРОЛЕСАН для профілактики сечокам’яної хвороби, ви оберігаєте себе від нинішніх незручностей та майбутніх витрат, пов’язаних із лікуванням загострень цієї недуги. Адже завжди краще попередити недугу, ніж лікувати її.

1 2