Сучасна мовна ситуація в Україні

5. Молодіжний сленг як складова загальномовної культури нації

Той факт, що українська культура (як і будь-яка інша) змінюється, ніхто, без сумніву, заперечувати не збирається. А от якої якості набувають ці зміни — по­зитивної чи негативної — велике запитання. Безумов­но, автохтонною нинішню багатостильову культуру України не назвеш. Тотальна масовізація, вестернізація, сумнівна демократизація — усе це, як ка­жуть, у наявності. За словами львівської дослідниці Ю. Василенко, «. . . це наче яблуня-дичка, до якої при­щепили новий сорт apples і садівник очікує, чи буде де­рево плодоносити і які плоди даватиме, чи пахнути­муть яблука українським медом…» [1; 501]. А лакмусо­вим папірцем, що перевіряє той мед на «українськість», і є мова нації

З огляду на це особливу зону небезпеки становить та частина загальномовної культури, носіями якої є молодь, а саме — молодіжний сленг. Дехто з мо­вознавців констатує занепад мовного літературного стандарту, називаючи цей процес демократизацією. За цим евфемізмом стоять масові запозичення з жар­гонів, діалектів та просторіччя (навіть з мату), а також ціла низка американізмів.

Російський учений В. Костомаров назвав це явище мовним смаком епохи з її розкутістю, почуттям все­дозволеності, приматом особистісного начала, власно­го «Я». Але погляньмо на цю проблему з іншої точки зору. Дійсно, сленгові мовні утворення — явище нор­мальне і поширене у будь-якій мові. Проте часто вплив на тих, хто ними послуговується, не такий вже й пози­тивний.

Український енциклопедичний словник кла­сифікує англомовну категорію сленг (slenge) як су­купність жаргонізмів, які утворюють різновид розмов­ної лексики і відображають фамільярне, гумористичне

ставлення до предмета розповіді. Молодіжний сленг - це пласт синтезованої розмовної лексики різних мо­лодіжних груп, який складається із «модних» слове­чок, які швидко набувають і так же швидко втрачають популярність серед молоді («кльово», «балдіти», «нор­мально» замість «добре»; «бабки» замість «гроші» і т. п. ). Ця лексика має емоційне забарвлення і направле­на переважно на вираження грубуватого, іронічного, а іноді і зневажливого ставлення до того, про що йде мо­ва. Молодіжний сленг — своєрідна словесна гра, за якою стоїть бажання відокремитися від світу дорос­лих, підкреслити свою самостійність і незалежність, продемонструвати свою перевагу над старшим по­колінням у розумінні життя.

У наші дні для значної частини молоді — у тому числі і студентської — характерні бідність лексики, неграмотна побудова фраз, невміння чітко сформулю­вати основні тези і розгорнути логічну аргументацію. Муки, в яких народжується мова, виливаються у слова-паразити, різне «екання», «нукання» та інше звуко­ве сміття, яке обліплює мало не кожне обдумане слово. Приблизно так звучала відповідь одного студента на екзамені: «Щоб, це, ну, як його, е-е, бути культурник, це, значить, як це, е-е, треба, ну, так сказать, е-е, вчи­тися, повинна бути культура, значить, мови».

Суттєвим елементом молодіжного сленгу є на­явність у ньому слів з розпливчатим, непевним зна­ченням. За цим ховається бажання зробити свою мову незрозумілою для інших, для старших — тих, хто не знає обставин, деталей. У результаті мова стає насиче­ною підтекстом, для розуміння якого необхідні додат­кові натяки — за допомогою жестів, міміки, особливої інтонації. Може здатися, що це має збагачувати мов­лення. Але насправді зовсім не так. Це навпаки його збіднює

Тому розмова на сленгу часто перетворюється на просте базікання ні про що.

Справжньою бідою сучасної молодіжної мови є мат. Такі слова і вислови густо пересипають бесіди молодих людей. Особливо огидно вони звучать від молодих дівчат. Проте нині лайливі слова значною мірою втра­тили своє вихідне значення. Коли майже кожне друге чи третє слово у приятельській розмові „є матом, то ніхто вже не звертає уваги на їх непристойний зміст. До них звертаються не з метою полаяти, принизити, образити. Вони або нічого не означають, лише запов­нюють паузи, або можуть означати, практично все що завгодно. Використання матів — це яскравий показник слабкого розвитку вербального інтелекту (людина свідомо чи підсвідомо користується ними з метою виграти час для процесу формулювання думки, який протікає у неї з великими труднощами) та бідності словникового запасу (людина викушена одним і тим же лайливим звукосполученням разом з жестами і мімікою хоч якось передавати те, що могло б бути зро­зуміло і просто виражене словами, яких, на жаль не вистачає).

Нарешті іще одне джерело — запозичення з іноземних мов. Останнім часом англійська мова стала мало не основним засобом формування сленгової лексики: OK!, сорі, бай, френд, вестовий, хай тощо. Дійсно, знати англійську і престижно, і корисно. Але безперервне засмічення мовлення «англіцизмами» — це просто зну­щання і над українською, і над англійською мовами.

З одного боку, сленг робить мову яскравою, емоційно насиченою, чим вона, власне, і причаровує мо­лодь. Ця мова звернена до почуттів, а не до розуму. З іншого боку, надмірне захоплення сленгом призводить до звички сприймати життя легковажно, несерйозно, що може взагалі відучити задумуватися над ним.

Сьогодні сленгову лексику можна зустріти у книжній мові та мові ЗМІ. Тут її вживають для досяг­нення реалістичності Помірне використання таких слів увиразнює мовлення. Тому їх можуть уживати не тільки підлітки, студенти, а й викладачі, щоб привер­нути увагу безпосередністю у розмові, створити образ «свого хлопця». «Молодіжний сленг — окремий пласт національної мови, який відображає певною мірою рівень культури, освіченості, розвитку суспільства, — зазначає Ю. Василенко. У наш час він контрольований масовою культурою, під вплив якої потрапляють різні категорії молоді» [1; 503]. Але ж мова сленгу — це реквізит молодості, як і катання на «роликах», масові рок-концерти, легковажність і безтурботність. Це своєрідна форма вираження і свободи. Це знову ж та­ки різновид молодіжної культури. Проблема полягає в тому, як виокремити зерно від полови, адже межа між сленгом і просторіччям дуже хитка. Надмірне вживан­ня ненормативної лексики загрожує спрощенням національної мови. Мелодика і фонеміка нашої мови не здатна самостійно творити слова типу «кльово», «бухло», «общага», «круто». Від них тхне фамільяр­ністю, радше — вульгарністю, навіть, неприродністю. Чужий словесний бруд, який заполонив побутове мов­лення, надовго залишає свій слід у душах людей, про­никає у підсвідомість, викликає зміни у ментальності, творить нову реальність. «Саме мова, а не масова культура є річищем, яким історія народу пливе із ми­нулого в майбутнє», — говорив Я. Радевич-Винницький. Від того, чи збереже українська мова той зв'язок з минулим, залежить, який шлях оберемо — занепаду або розвитку, смерті чи життя.

1 2 3 4

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні