Сучасні політичні партії України

Невід’ємною частиною політичної системи сучасного демократичного суспільства є політичні партії.

Політична партія - це організація, що об’єднує на добровільній основі найактивніших представників тих чи інших класів, соціальних верств та груп.

Основним призначенням партії є політична освіта мас та надання цілеспрямованого й організованого характеру діям цих мас для захисту власних інтересів. Як свідчить історична практика, політичні партії в усіх країнах створювалися як інструмент боротьби за владу та перенесення інтересів різних ідейно-політичних течій у реальну політику держави. Звідси випливає й головна мета їхньої діяльності – захист соціально-політичних інтересів певних груп населення. Саме заради реалізації цих інтересів і ведеться боротьба за завоювання й утримання влади.

В сучасній Україні ідеї політичного плюралізму і багатопартійна політична система дістала своє закріплення на конституційному рівні, який виражається в признанні права громадян на об’єднання в політичні партії і громадські організації, організації суспільного життя на принципах політичного, економічного і ідеологічного бага. Політичні партії в Україні намагаються сприяти формуванню і вираженню політичної свободи громадян, приймають участь у виборах. Крім Конституції статус політичних партій в Україні закріплено в Законі України “Про об’єднання громадян”, а також у виборчому законодавстві.

Політичні партії України — політичні партії, які зареєстровані згідно з Законом України «Про політичні партії в Україні». Політична партія - це особливе добровільне об'єднання громадян — прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Україна має багатопартійну систему, і на 7 вересня 2015 року в Україні офіційно зареєстровані 288 політичних партій. На виборах до Верховної Ради у 2012 році брали участь 87 політичних партій, 9 з яких стали парламентськими.

В останніх позачергових виборах 26 жовтня 2014 року було зареєстровано 29 політичних партій, хоча учасниками виборчого процесу було 52 політичні партії. За результатами виборів, до Верховної Ради VIII скликання за партійними списками проходять шість політичних партій: "Народний фронт" – 22,14%, Блок Петра Порошенка – 21,82%, "Об'єднання "Самопоміч" – 10,97%, "Опозиційний блок" – 9,43%, Радикальна партія Олега Ляшка – 7,44%, ВО "Батьківщина" – 5,68%. Решта партій не подолали 5% бар'єр для входження до парламенту.

За попередніми даними, у Верховній Раді будуть представлені 11 партій, кандидати від яких пройшли в загальнодержавному багатомандатному та одномандатних виборчих округах, а також 96 самовисуванців.

Через високу чисельність політичні партії нечасто мають шанс отримати владу поодинці, тому раніше вони утворювали блоки для участі на виборах. 17 листопада 2011 року український парламент схвалив закон про вибори, що заборонив участь блоків політичних партій на парламентських виборах. Довіра українського суспільства до політичних партій стабільно низька

Для сучасних українських партій цивілізаційні та геостратегічні орієнтації грають важливішу роль, ніж економічні та соціально-політичні програми, що зумовило появу чіткого поділу партій на проросійської та прозахідної (проєвропейської) спрямованості.

ПРОГРАМИ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ

Незважаючи на те, що дев’ять найбільш рейтингових партій, які представляють майже увесь, досить обмежений, спектр вітчизняної політики є політичними опонентами, їхні програми дуже схожі.

Головною спільною рисою українських партій є відсутність ідеології, а отже, намагання сподобатися якомога більшій кількості людей замість того, щоб зайняти свою електоральну нішу. Саме тому в їхніх програмах можна знайти одночасно дерегуляцію та підтримку «вітчизняного виробника», зниження податків та підвищення соціального захисту, боротьбу з монополіями та концентрацію земельних ресурсів у власності держави, зниження інфляції та індексацію зарплат і пенсій тощо.

Другою спільною рисою партійних програм є їхня розмитість. Тобто всі обіцяють «розвивати», «підвищувати» та «підтримувати», проте майже не пропонують чітких заходів та показників, виконання яких можливо перевірити. Нарешті, лише три із розглянутих дев¢яти партій більш-менш чітко формулюють мету своєї програми. Найбільш предметна (хоч і нереалістична) мета - у Народного фронту - протягом 20 років увійти до першої двадцятки країн за Індексом людського розвитку ООН. Решта партій або зовсім не формулюють своєї мети, або обмежуються загальними фразами, на кшталт «перемоги», «справедливості» чи «добробуту». Далі розглянемо, яким чином головні проблеми розвитку країни знайшли своє відображення у партійних програмах.

Найпопулярніші теми в програмах партій

Найпопулярніша тема в програмах партій – це децентралізація влади, яку пропонують провести усі розглянуті партії. Як правило, під децентралізацією мається на увазі передача повноважень держадміністрацій виконкомам відповідних рад та збільшення частки податкових надходжень, якими можуть розпоряджатися місцеві органи влади. Проте, Опозиційний блок пропонує прямі вибори голів регіонів, тобто фактично федералізацію країни.

Батьківщина, Громадянська позиція (ГП), Народний фронт (НФ) та Самопоміч вважають, що Україні варто приєднатися до НАТО (причому перша пропонує провести референдум на цю тему вже 26 жовтня, що, звісно, нереально), КПУ та ОБ виступають за «позаблоковість», а БПП та РП жодним чином не коментують це питання. Членство України в ЄС ставлять собі за мету БПП, Батьківщина та ГП.

Звісно, жодна партія не оминула увагою війну з Росією. Більшість з них розраховують на міжнародну підтримку в цьому питанні, і тому пропонують проводити багатосторонні переговори з Росією. Найбільш конкретні пропозиції з цієї проблеми такі: запровадити власні санкції проти РФ, домагатися визнання її країною-спонсором тероризму (Батьківщина) та укріплювати державний кордон (НФ). КПУ та ОБ наполягають відповідно на «оголошенні миру» та прийнятті «Національного плану примирення», а простіше кажучи, пропонують здатися. Програма БПП обмежується загальними тезами на кшталт «єднання проти агресора».

1 2 3

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні