Сучасний український театр. Видатні актори і режисери

Щоб одне не поглинало друге, щоб на стику їхнього рівноправного співіснування народжувалися нові театральні смисли»[1, 18-20]. На наш погляд, у театральному мистецтві спостерігається обмеженість використання слова. Як один із прикладів можна навести виставу Київського театру-студії «Дах» (прем’єра відбулася в 2005 році). «Пролог до Макбета» режисера Владислава Троїцького. «. . . тексту у виставі майже не має, окрім кількох монологів, які промовляє один з музик, починаючи виставу подібно до народного оповідача. . . » [7, 16]. Взагалі, в більшості сучасних театральних вистав перевага віддається видовищному, а не слуховому ряду.

Все частіше відбувається заміна мовлення іншими засобами театральної виразності. Наприклад, у виставі «Вишневий сад», за Чеховим, у постановці Еймунтаса Някрошуса (прем’єра відбулася в Московському художньому театрі в 2004 році) основні акценти зроблені на пластику, міміку, танок, пантоміму. «Одиницею його виразності стала метафора»[2, 10]. Прикладом, що театр стає більш невербальним, слугує також вистава «Гамлет. Сни» поставлена у Харківському академічному театрі ім. Т. Г.  Шевченка Андрієм Жолдаком. У виставі Жолдак використовує «багату метафоричність . . . , у режисера промовляє сцена, а не актор. . . . текст у виставі скорочено до мінімуму, а зміст скоріше доносить дія, а не слова» [11, 23]. Існують і інші приклади такої заміни слова в сучасних театральних виставах, та ми лише виділяємо таку тенденцію, не вдаючись до з’ясування чи є правомірною така заміна.

І навпаки, трансформація функціонування слова в мистецтві і загальнолюдській культурі призвела до появи вистав в жанрі «вербатим» («нова драма»), в якій слову відводиться домінуюча роль. Текст стає одиницею документальності замість дії. Монолог, що не редагується, а лише монтується автором, є основною складовою «нової драми». Саме текст, а не подія стає головним чинником дії, формуючи нові умови театральної гри, які більше відповідають сучасним тенденціям культури (домінування проявів реальності над літературоцентричністю в текстах вистав). Мовленнєва форма втілення набуває нового, осучасненого, адекватного змісту. Отже, не втрачаючи актуальності, мовлення набуває нового культурного значення – стає носієм не інформації, як переважно раніше, а дії.

Прикладами можуть слугувати вистави І. Вирипаєва «Кисень» та «Сни», Є. Гришковця «Як я з’їв собаку”», Є. Садур «Цейтнот» тощо, які стали значними подіями в сучасній театральній культурі. Вони викликали неоднозначну реакцію з боку мистецтвознавців, проте більшість дослідників наголошує на тому, що означену загальнокультурну тенденцію неможна залишати поза увагою.

В даній роботі ми не претендували на вичерпну повноту висвітлення даної проблеми. Нами лише наведена спроба окреслити деякі сучасні процеси, які, на нашу думку, вимагають подальшого наукового осмислення.

 

Використана література

  1. Волоцька І. Пошук неіснуючої мови / Ірина Волоцька // Кіно. Театр. – 2004. – №4. – С. 18-20.
  2. Гайшенець А. Литовець одержимий Чеховим / А. Гайшенець // Кіно. Театр. – 2004. – №3. – С. 10.
  3. Давидов Ю. По той бік художнього смаку // Кіно
    Театр. – 2003. - №5. – С. 9-13.
  4. Илюшечкин В. П. Теория стадийного розвития общества: История и проблемы. – М. : Наука, 1996. – 156с.
  5. Кривцун О. А. Естетика. // Художественное творчество в условиях относительно устойчивой и переходной культурной епохи – М, 2001. – 304.
  6. Корнієнко Н. Український театр у переддень третього тисячоліття. Пошук. – К. : Факт, 2000. – 160 с.
  7. Косенко А. Макбет по-українськи / А. Косенко // Кіно. Театр. – 2005. – №3. – С. 16-17.
  8. Наконечна О. В. Детермінанти створення і втілення сценічного образу в театральному мистецтві: Монографія / Оксана Василівна Наконечна. – Одеса: Астропринт, 2006. – 248 с.
  9. Наконечна О. В. Зміна призначення театру як соціального феномену в руслі ознак часу // Аркадія - 2004. - № 4 . – С. 19-21.
  10. Товстоногов Г. А. Современность в современном театре. Беседы о режиссуре / Г. А. Товстоногов. – Л. - М. : Искусство, 1962. – 104 с.
  11. Філіпенко Л. Авантюрна вистава, чи відбиття авантюрної реальності ? / Л. Філіпенко // Український театр. – 2003. – № 5-6. – С. 23.
1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні