Сутність свідомості, її характерні риси, функції та структура
Ідеологія являє собою сукупність ідей, поглядів, що у систематизованій, логічно стрункій формі відображає соціально-економічні умови життя людей. Вона є вищим науково-теоретичним рівнем акумулювання духовних цінностей. Історія вітчизняної філософії має період панування ідеологічних постулатів та догм марксизму. Так звані три складові частини марксизму (діалектичний та історичний матеріалізм, політекономія марксизму і теорія наукового комунізму) в той час набули чинності офіційної ідеології. З їхньою допомогою з ідеології був значною мірою вихолощений творчо-гуманістичний зміст, загальнолюдська, демократична, моральна основа. Старий зміст ідеологічних принципів був також пов’язаний з ідеологічним диктатом, духовним насиллям над особистістю, маніпулюванням її свідомістю, практично не залишав місця для своєрідності індивідуальних проявів особистості. Нова якість сучасного розуміння ідеології полягає в утвердженні духу суверенності та незалежності ідейних, ідеологічних орієнтацій особистості, свободи визначення світоглядних ідеалів, заборону насильницького нав’язування будь-яких поглядів. Конструктивна ідеологія має адекватно відбивати буття, виходячи з ідеалів гуманізму, вільної ідейної орієнтації та плюралізму. Межа між соціальною психологією та ідеологією відносна.
Нарешті, найважливішими елементами структури суспільної свідомості є її форми: політика, мораль, право, мистецтво тощо.
Політика є концентрованим вираженням економіки. Політичні відносини - це відносини між класами, партіями, націями, конфесіями, іншими соціальними групами, а також державами, міжнародними союзами різних країн і т. п. Вони виникають тоді, коли суб’єкти політичної діяльності змушені керувати один одним з метою реалізації власних інтересів. Як правило, мирними засобами можна досягти певного балансу інтересів. Війна є продовженням політики немирними засобами. Таким чином суб’єкти політичного процесу намагаються досягти політичних, економічних та інших переваг за рахунок один одного. Війни бувають громадянськими (всередині держави між класами, політичними блоками і релігійними конфесіями), локальними (між двома державами), світовими (між блоками держав), національно-визвольними (між метрополією і народами колоній в явних і неявних імперіях або їхніх відламках після розпаду). Була спроба в межах марксизму-ленінізму ввести в науковий обіг поняття справедливих і несправедливих війн, але вона виявилась невдалою і демагогічною, тому що під розряд справедливих війн несправедливо підпадали і війна СРСР проти Фінляндії у 1939 р. , і радянська окупація Литви, Латвії та Естонії (1939 р. ), і дії так званого обмеженого контингенту радянських військ в Афганістані (1979-1989 рр. ) тощо. В наш час дедалі гучніше лунають прогнози про майбутню війну цивілізацій («східної і західної» або «християнської та ісламської»), котра, на думку багатьох політологів і політиків, уже розпочалася у вигляді тотальної війни проти міжнародного тероризму. Проблема приборкання міжнародного тероризму справді існує і, на жаль, організатори й виконавці багатьох терористичних акцій у різних країнах світу усвідомлено намагаються скомпрометувати іслам, надати йому статусу ідеологічного прикриття терору і джихаду, тобто тотальної війни проти «невірних». На наш погляд, необхідні не тільки силові й економічні способи боротьби з тероризмом. Найважливішим фактором успіху в цій боротьбі є участь ісламського духовенства на боці сил миру і прогресу, екуменічних рухів в ідеологічній війні проти фундаменталізму та радикалізму.
Політична свідомість відображає політичні відносини, політичну реальність і політичну діяльність. Вона вміщує в себе ідеологічний та психологічний аспекти. Перший з них пов’язаний з політичною ідеологією (системою поглядів, ідей, що відображають корінні інтереси певних соціальних спільнот), другий пов’язаний з політичною психологією (несистематизованими поглядами, почуттями, настроями певних суб’єктів політичних відносин). Політична свідомість тісно пов’язана з правовою свідомістю, а остання - з правовими нормами і законами. Право є юридично оформленою системою загальнообов’язкових норм і правил поведінки людей. Взаємодія права з політикою сприяє її реалізації, формуванню правової держави та міжнародних правових відносин .
Література
Бродель Ф. Время мира: В З-х т. - М. : Прогресс, 1992.
Булгаков С. Философия хозяйства. - М. : Наука, 1990.
Вебер М. Избранные произведения. - М. : Прогресс, 1990.
Вебер М. Избранное. Образ общества. - М. : Юрист, 1994
Комаров В. Д. Социальная экология: Философские аспекты. - Л. : Наука, 1990.
Маркс К. Економічно-філософські рукописи 1844 р. / Маркс К. , Енгельс Ф. Твори. - Т. 42.
Моисеев Н. Н. Пути к созиданию. - М
Печчеи А. Человеческие качества. - М. : Прогресс, 1985.
Рюс Ж. Поступ сучасних ідей: Панорама новітньої науки. - К. : Основи, 1988. - Розд. 5-7.
Рих А. Хозяйственная этика. - М. : Посев, 1996.
Русская философия собственности, ХVII-ХVIII вв. , / Исупов К. , Савкин И. - СПб. : Ганза, 1993.
Сорокин П. Человек, цивилизация, общество. - М. : Республика, 1990.
Скрипник А. П. Моральное зло в истории этики и культуры. - М. : Политиздат, 1992.
Сахаров А. Д. Мир, прогресс, права человека. - Л. : Советский писатель, 1990.
Татеиси Кадзума. Вечный дух предпринимательства. Практическая философия бизнесмена. - К. : Укрзакордонвизасервис, 1992.
Філософія: Підручник / Зінченко Г. А. та ін. - К. : Вища школа, 1995. - Розд. 10.
Фридман М. , Хайек Ф. О свободе. - Мн. : Полифакт-Референдум, 1990.
Хесле В. Философия и экология. - М. : Республика, 1991.
Хейне П. Экономический образ мышления. - М. : Новости, 1992.
Ясперс К. Смысл и назначение истории. - М. : Республика, 1991.