Світова організація торгівлі та її завдання

На самміті СОТ, проведеному в столиці Катара (м. Доха) у 2001 р-ці, було розпочато переговори про лібералізацію світової торгівлі. В результаті цієї зустрічі прийнято рішення про остаточне підписання Всесвітньої торговельної угоди до кінця 2004 року. Проте результати проміжного самміту СОТ у м. Канкун (Мексика) у вересні 2003 року, де країни-учасниці так і не домовилися про принципи лібералізації світової торгівлі, підтвердили необхідність продовження поточного "Доха-раунду" і можливість його завершення лише у 2005 році.

У грудні 2005 році (Гонконг) відбулася остання, шоста, конференція СОТ, під час якої представниками країн-учасниць цієї організації досягнуто такі домовленості.

Насамперед повне скасування субсидій для виробників бавовни з 2006 року, що для США означало відкритість їх ринків для бавовни, яку ввозять із Західної Африки. Водночас, США відмовилися скасувати імпортні тарифи на текстиль із Камбоджі та Бангладеш, оскільки вважають ціни на нього майже демпінговими. По-друге, ухвалено пакет заходів з допомоги найбіднішим країнам, які, крім технічного сприяння, передбачають зобов'язання розвинених країн з 2008 року надати вільний доступ на свої ринки (без квот і обмежувальних мит) для 97 % товарів, експортованих країнами, що розвиваються.

Найвагомішим результатом цієї зустрічі вважається згода представників країн ЄС відмінити сільськогосподарські субсидії з 2013 року. Проте, на думку експертів доброчинної організації Christian Aid, скасування експортних субсидій є незначним кроком уперед, оскільки вони складають лише 5 % усіх субсидій, що виплачуються європейським фермерам.

Згадані тут міжнародно-правові акти повинні нами розглядатися не лише в ракурсі міжнародного права. По-перше, до значного їх числа Україна вже приєдналася і, відповідно, вони після ратифікації є частиною національного законодавства. По-друге, деякі з цих актів, наприклад, угоди в рамках ГАТТ/СОТ, повинні виступати в якості міжнародно-правових стандартів, які повинні братися за основу при розробці національної митної політики та національного законодавства.

Наприклад, можливість приєднання нашої держави до COT створила б великі можливості щодо реалізації експортного потенціалу України, що надало б Україні значної переваги на світовому ринку. Серед подібних переваг: застосування до українських товарів режиму найбільшого сприяння, національного режиму та зменшення тарифних і нетарифних обмежень, врегулювання протиріч у сфері зовнішньоторговельних відносин з використанням специфічних механізмів та правил ГАТТ/СОТ, обмеження застосування антидемпінгових та компенсаційних механізмів щодо українських товарів іншими країнами шляхом застосування правил оцінки товарів відповідно до ст. VII ГАТТ; право на застосування передбачених в рамках ГАТТ/СОТ застережень (тимчасового обмеження імпорту, підвищення митних тарифів) у випадках негативного платіжного балансу або задля уникнення завдання великої шкоди національним виробникам без ризику викликати прийняття іншими країнами заходів у відповідь, забезпечення передбачуваного доступу українських товарів до ринків інших країн.

Приєднання до СОТ стало б каталізатором структурної перебудови національної економіки України, крім того, наша держава мала б право застосовувати певні заходи щодо захисту внутрішнього ринку протягом перехідного періоду, що передбачений при приєднанні до СОТ.

Але якщо Україна бажає приєднатися до СОТ, то необхідно зважати, що однією з умов вступу до цієї організації є, вже на першому етапі приєднання (тобто на етапі подання заявки), необхідність привести національні механізми регулювання зовнішньоекономічних відносин у відповідність до вимог ГАТТ/СОТ. Також передбачене проведення переговорного процесу зі всіма зацікавленими членами СОТ щодо митної та зовнішньоторговельної політики, яку проводить Україна, після чого заявка розглядається Генеральною радою COT.

Або інший приклад. Міністерство економіки України при проведені антидемпінгових, антисубсидиційних та спеціальних розслідувань повинно керуватися принципами ГАТТ/COT. Але ж з іншого боку, Україна поки що не є членом цієї організації. На якій же підставі ці принципи є обов'язковими при здійсненні відповідних процедур національними органами? Чи, наприклад, цілий ряд підписаних Україною міжнародних угод, в тому числі і в рамках СНД, тим чи іншим чином базується на принципах, викладених в статтях ГАТТ. Таким чином, ще не підписаний та не ратифікований міжнародно-правовий акт вже певним чином регламентуватиме митну політику держави та її діяльність у митній сфері

У чому ж причина? Тут головним чинником виступає саме такий в більшій мірі політичний, ніж юридичний термін — "загальне визнання". Тобто СОТ є організацією, яка охоплює більшість країн Світу (на 30 листопада 2000 р. членами СОТ були 140 країн) і уніфікація з її стандартами стає невід'ємною умовою ефективності та успішності функціонування держави у світовій економічній і політичній системі. Ось чому ведемо мову саме про міжнародно-правові стандарти, такі собі "загальновизнані правила гри".

 

Список використаної літератури:

1. Дудчак В. I. , Мартинюк О. В. Митна справа: Навч. посіб. — К. : КНЕУ, 2002. —310 с.

2. Ківалов, С. В. Митна політика України: Підручник. / С. В. Ківалов, Б. А. Кормич. — Одеса: Юридична література, 2002.

1 2 3

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні