Театральна творчість Гната Петровича Юра

План

Юра Гнат Петрович. Сторінки біографії

Театральна творчість Гната Юра

Діяльність Гната Юра в театрі ім. Ів. Франка

Література

 

Юра Гнат Петрович. Сторінки біографії

(1888 – 1966) 

   Гнат Петрович Юра. Це ім’я широко відоме не тільки в Україні, але й далеко за її межами. Ми по праву називаємо його одним із перших серед видатних діячів українського театру.

   Видатний актор, прекрасний режисер, один із фундаторів театру, організатор і керівник протягом чотирьох десятиліть Київського державного академічного українського драматичного театру імені І. Франка (нині – Національний академічний драматичний театр імені І. Франка) він вписав в історію театру чимало яскравих сторінок.

   Гнат Петрович Юра віддав українській сцені майже шість десятиліть і завжди залишався вірним своєму покликанню – театру.

   Понад 200 здійснених вистав, близько 100 різноманітних сценічних образів, велика громадська і педагогічна діяльність, інсценізатор і перекладач – все це складало оригінальне самобутнє мистецьке обличчя нашого визначного земляка.

   Зрісши на «землі корифеїв» - Єлисаветградщині, він замолоду засвоїв за висловом П. Саксаганського «кращі преданія народного українського театру».

   Гнат Петрович Юра народився 8 січня 1888 року в селі Федвар (нині – Підлісне) Олександрівського району Кіровоградської області в сім’ї волосного писаря. Його дитячі та юнацькі роки були насичені потягом до знань.

   Батько прищепив любов до читання всім 13 дітям.  

   Животоки майже шістдесятилітньої акторської та режисерської діяльності Гната Юри йдуть від материнської пісні, батькового захоплення Шевченком, від земної мудрості його діда Мусія. Тут доречно сказати, що селянська родина Петра та Меланії Юрів дала нашій театральній культурі чотирьох акторів – народного артиста СРСР Гната Юру, народних артистів УРСР Терентія Юру і Олександра Юру-Юрського та актрису Тетяну Юрівну.

   Наша кіровоградська земля ще раз повторила феномен сім’ї Тобілевичів.

   Після закінчення земської школи, Гнат Петрович Юра екстерном складає іспити за шість класів реального училища і наймається на роботу до нотаріальної контори. Але не подобається йому ця справа. Його захопив театр.

   У 1905 році Г. П. Юра створює аматорський колектив, пробує себе як актор, режисер. Було це в м. Єлисаветграді. А в 1907 році Гната Юру приймають до професійної театральної трупи С. Максимовича, але призов до царської армії перериває його творчу роботу.

   Знявши солдатську шинель, Г. П. Юра більше не розлучається зі сценою. Він працює в театрі «Руська бесіда» на Галичині, «Молодому театрі» Леся Курбаса, у «Новому львівському театрі»

Понад 40 років (1920 – 1961) – безперервна робота Гната Юри у Київському театрі імені І. Франка одночасно актором, режисером і незмінним художнім керівником колективу. Він зізнавався, що був щасливим керувати колективом однодумців. Головному режисеру надається право, крім програмової роботи театру, проводити експериментальні спроби. Основою репертуару стає українська, російська і зарубіжна класика.  

Г. П. Юра ставив твори І. Карпенка-Карого, зробивши їх класичними. Також віддав належне драматичній спадщині М. Старицького і М. Кропивницького. Уславився, створивши виставу «Украдене щастя» І. Франка. А ще інсценував поеми Т. Шевченка та І. Франка, прозові твори Х. Бергетердта, Я. Гашека, П. Бомарше.  

   Важко переоцінити внесок режисера у створення самобутнього «Театру Микитенка». Починаючи з «Диктатури», Г. Юра ставив майже всі його п’єси.

   В роки Великої Вітчизняної війни в складних умовах евакуації було відновлено і поставлено понад 20 вистав. Паралельно відбулась поїздка Г. П. Юри на чолі акторської бригади на фронт. У цей час встановилися особливо міцні зв’язки українських митців з діячами театрів Казахстану та Узбекистану.  

Після повернення театру у визволений Київ, Г. Юра продовжував працю над новими виставами, педагогічну і громадську діяльність. У виставах, здійснених Г. Юрою, знайшло відображення життя країни тих років, ожили образи сучасників.  

   Репетиції Гнат Петрович проводив з великою майстерністю, був цілеспрямованим, наполегливим у вирішенні творчого завдання. Однією з його чудових рис було – формувати вистави разом з акторами, а не робити це замість них.

1 2 3 4 5