Вексельний обіг в Україні

Вексельний обіг в Україні

У нашій незалежній державі вперше вексель дістав права громадянства з ухваленням Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» (1991 р. ). Однак рух векселя почався дещо пізніше з прийняттям Кабінетом Міністрів України і Національним банком України Постанови «Про застосування векселів у господарському обороті України» (1992 р. ) та розробки на її основі «Положення про переказний і простий вексель» (1992 р. ). Подальше правове за­безпечення вексельного права в Україні пов’язано з приєднанням України (1999 р. ) до Женевської конвенції щодо векселя, яку було ратифіковано Верховною Радою у 2000 р. , а також ухваленням у 2001 р. Закону України «Про обіг векселів в Україні».

В Україні вексель випускається у зв’язку з наданими товара­ми, виконаними роботами або наданими послугами. Винятки становлять векселі Міністерства фінансів, Державного казначей­ства, Національного банку України і комерційних банків.

Введення векселя в Україні відбувається досить важко. Це обумовлено цілою низкою причин. Серед них можна назвати но­визну комерційного розрахунку, відсутність досвіду роботи з ве­кселем, низький рівень культури взаємовідносин суб’єктів гос­подарювання, і, як наслідок, відсутність довіри між партнерами за угодами, важке економічне становище України, що виявилося в довготривалому падінні промислового і сільськогосподарсько­го виробництва, масові неплатежі підприємств, відносна нероз­виненість інфраструктури ринку й інші причини.

Однак незважаючи на зазначені обставини, процес упроваджен­ня векселя в господарський оборот в Україні вже став фактом. Цьому сприяли два Укази Президента України від 14. 09. 1994 р. і від 26. 07. 1995 р. , спеціально присвячені проблемі розширення сфери обігу векселів і більш інтенсивному їх використанню у взаємних розрахунках підприємств. Основні ідеї цих двох указів зводяться до необхідності, по-перше, вирішити хоча б частково проблему взаємної заборгованості суб’єктів підприємницької ді­яльності, використовуючи такий інструмент як вексель, по-друге, дати імпульс до формування ринку боргів в Україні.

Звичайно, не можна сказати, що ідеї названих указів були по­вністю реалізовані у практиці господарювання, але певний по­штовх у цьому напрямку все ж мав місце. Об’ єктивні процеси, що відбуваються в нашій економіці, не дають можливості по- вною мірою включити вексель у господарчий оборот, проте цей процес нехай і з певними труднощами, але все ж розвивається, хоча загальні умови становлення вексельного обігу змушують іноді робити й деякі відступи від уже закладених основ організа­ції його руху. Прикладом може бути Постанова Кабінету Мініст­рів України 1995 р. про продовження терміну протесту за вексе­лем з двох днів до п’ ятнадцяти.

Особливе місце у практиці вексельного обігу займають вексе­лі, що використовуються:

— для проведення заліків взаємної заборгованості з подаль­шим її оформленням за допомогою векселя;

— для оформлення операцій із давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах;

— під час увезення в Україну майна у вигляді внеску інозем­ного інвестора в статутний фонд підприємств з іноземними інве­стиціями;

— для оформлення податку на додану вартість під час увезен­ня, пересилання товарів на митну територію України.

Деякі векселі, що перебувають в обігу в Україні, можуть бути тимчасово або назавжди відмінені. Так, до речі, 16. 09. 2002 р. від­мінено, а згодом знову введено вексель для оформлення податку на додану вартість під час увезення, товарів на територію Украї­ни. Слід розглянути всі прецеденти використання векселів для того, щоб розкрити ті можливості, які надає вексель у розв’язанні певних, іноді складних ситуацій у суспільному виробництві.

Порядок випуску, обігу і погашення таких векселів має ряд особливостей, що регулюються відповідними нормативними ак­тами Кабінету Міністрів України і положеннями Національного банку України. Розглянемо коротко основні моменти, пов’язані з рухом векселів, які випускаються у зв’язку з увезенням, переси­ланням товарів на митну територію України на суму податку на додану вартість.

Такий вексель видається платником податку на додану вар­тість на всю суму податку при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України. Цей вексель є простим, підлягає обов’ язковому авалюванню його комерційним банком, і випису­ється на термін не більше 30 днів.

Векселедержателем такого векселя є Державна податкова адміністрація за місцем реєстрації векселедавця як платника по­датку з доданої вартості. Відсотки за використання такого вексе­ля не нараховуються. У разі його неоплати протест щодо нього не складається, а сума платежу щодо нього підлягає безакцепт­ному вилученню. Суть цього векселя полягає в тому, що держа­ва, стимулюючи свого імпортера, надає йому відстрочку оплати ПДВ, що збільшує можливості суб’єкта господарювання стосов­но організації своєї діяльності.

Практика вексельного обігу в Україні знає і такий вид вексе­лів, як векселі Пенсійного фонду. Відповідно до Постанови Кабі­нету Міністрів України від 24. 0l. 1998 р. заборгованість підпри­ємств, установ та організацій зі зборів на обов’язкове державне страхування оформляється через вексель. Це дає можливість під­приємству уникнути застосування жорстких санкцій з боку дер­жави відносно боржника з цих платежів на умовах, вигідних для всіх учасників.

Розглянемо вексельну схему з використанням векселів Пен­сійного фонду на конкретному прикладі. Припустимо, що під­приємство виробило продукцію, яка користується попитом на ринку, на 10 000 грн. Але відпускна ціна цієї продукції внаслідок певних обставин на 30 % вища від ринкової. Іншими словами, цей обсяг продукції реалізується на ринку за 7000 грн.

Окрім цього, дане підприємство заборгувало перед Пенсійним фондом 10 000 грн і не може цей борг погасити через неможли­вість (без збитків для себе) реалізувати свою продукцію.

Усі ці обставини ставлять підприємство в дуже скрутне ста­новище. Воно не тільки не може погасити свій борг перед Пен­сійним фондом, але, по суті, не має можливості продовжувати процес виробництва через неможливість реалізації своєї продук­ції. Водночас страждає і споживач, адже він не може отримати необхідну йому продукцію через високу її ціну

Певним чином страждає і Пенсійний фонд, бо до нього не надходять кошти від цього підприємства. Проте вихід з цієї важкої ситуації можливий і саме за допомогою векселів Пенсійного фонду.

В умовах незадоволеного попиту на цю продукцію неважко передбачити, що знайдеться фірма чи підприємство, яке за «жи­ві» гроші буде готове придбати цю продукцію, але за ціною ниж­чою від ринкової. Для цього фірма, яка проявила зацікавленість до продукції підприємства-боржника перед Пенсійним фондом, домовляється з боржником про купівлю в нього продукції на 10 000 грн в рахунок погашення його заборгованості перед фон­дом і звертається до останнього, щоб той виставив переказний вексель, але з урахуванням дисконту (знижки). Припустимо, що дисконт буде обґрунтований фірмою і прийнятий Пенсійним фо­ндом у розмірі 50 % від відпускної ціни підприємства. Це озна­чає, що фірма отримає продукцію у підприємства за 5000 грн, які вона внесе за нього до Пенсійного фонду, погасивши заборгова­ність підприємства перед фондом на 10 000 грн.

Унаслідок вирішення ситуації з заборгованістю підприємства перед Пенсійним фондом за допомогою векселів цього фонду у виграші всі учасники цієї операції.

Так, фірма, яка придбала товар за 5000 грн, має свою вигоду, бо, реалізувавши цю продукцію за ринковою ціною (7000 грн), отримає прибуток. Виграє і підприємство, хоча воно і не отрима­ло грошей, але йому списана його заборгованість перед Пенсій­ним фондом на 10 000 грн, що дорівнює виробленій продукції за відпускною ціною цього підприємства. До того ж підприємство реалізує свою продукцію і може починати новий виробничий цикл.

У виграші і споживач, бо він отримує необхідну йому проду­кцію за ціною, що склалась на ринку. Врешті-решт, виграє і дер­жава. Хоча вона і втратить 50 %, але натомність отримає до Пен­сійного фонду замість безнадійної заборгованості в 10 000 грн 5000 грн «живими» грошима. Велике значення має й те, що век­сель забезпечує рух товару і задіє у зв’язку з цим усіх причетних до нього суб’єктів господарювання.

Векселі Пенсійного фонду можуть бути випущені як у вигляді простого, так і у вигляді переказного векселя. При цьому термін оплати векселя не повинен бути більше 90 календарних днів з моменту його підписання, а за переказними векселями, якими оформлена безнадійна заборгованість, термін оплати не повинен бути більше 180 днів.

Положенням передбачено порядок погашення заборгованості підприємств за зборами до Пенсійного фонду, а також передба­чені обмеження щодо розміру дисконту. Він не повинен бути бі­льшим за 50 % від суми заборгованості, а за векселями, якими оформлена безнадійна заборгованість — не більше 60 %. Зрозу- мыло, що з нормалізацією відносин між підприємствами і Пен­сійним фондом, розміри дисконту зменшуватимуться, а згодом і потреба в таких векселях зникне.

Векселі Пенсійного фонду повинні обов’ язково бути авальо- вані банком з числа тих, чий перелік визначає Пенсійний фонд. Після цього вексель подається у відповідний районний відділ фонду, де перевіряється на достовірність бланка (наявність дру­карського номера, захисної сітки, мікрошрифту і т. ін. ), правиль­ність заповнення реквізитів векселя, наявність аваля тощо.

Після перевірки векселі за допомогою інкасового індосаменту передаються уповноваженому банку, що інкасує вексель з на­станням терміну його оплати. Але банк може його оплатити й достроково на основі угоди обліку векселя.

Поряд з векселями Пенсійного фонду є ще казначейські век­селі. Вони допомагають вирішувати проблему розрахунків бю­джетних організацій за витратами, пов’язаними з їх функціону­ванням (крім витрат на заробітну плату працівників цих бюджет­них установ) без інфляційного тиску на грошовий обіг.

Отримавши (замість грошей) такі векселі, бюджетна установа може розрахуватись ними з державними установами за поставки товарів, або за надані послуги (наприклад, за електроенергію, те­пло, газ і т. ін. ). По суті, казначейські векселі є засобом бюджет­ного фінансування тих статей бюджету, які не забезпечені відпо­відними податковими надходженнями.

Таким чином, Україна не тільки успішно оволодіває новим для себе фінансовим інструментом, але й досить влучно викорис­товує векселі для вирішення проблем перехідного періоду.

 

Використана література

  1. Лагутін В. Д. Гроші та грошовий обіг. — К. , 1999. — 86 с.
  2. Руденко Л. В. Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоеко­номічній діяльності підприємства: Підручник. — К. : Лібра, 2002. — 302 с.
  3. Шнирков О. І. , Кузнєцов О. В. , Кульпінський С. В. Європейський валютний союз: Навч. посіб. — К. , 2001. — 198 с.

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні