Виконання в Україні рішень іноземних судів щодо стягнення майна та грошових коштів

Питання визнання та виконання іноземних судових рішень було і залишається одним із найскладніших та актуальних в науці міжнародного приватного права. Залежно від видів рішень, достатньо лише їх визнан- ня або ж вимагається і його виконання, тобто піддане спеціальній процедурі з дозволу виконання1. Для кра- щого розуміння окресленого питання необхідно дати дефініції основних термінів. Метою статті є аналіз та порівняння дефініцій визнання іноземного судового рішення, які наводять віт- чизняні та зарубіжні вчені та, враховуючи світову практику, формування власного оптимального визначення цього правового явища.

 Ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» 2005 р. , де встановлено, що в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, які виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних справах у частині, що стосується від- шкодування шкоди і заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбтіражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розляд цивільних та господарських справ, що набрали законної сили2. Відповідна дефініція досить детально визначає, що саме підпадає під поняття «рішення іноземного суду», відносячи до рішень іноземних судів і рішення іноземного арбітражу. Це максимально нівелює можливі про- галини і дає відповідь на питання, які саме рішення слід розуміти під «рішеннями іноземного суду».
За загальним правилом рішення міжнародних та іноземних судів сторони мають виконувати добровільно в строки, передбачені такими рішеннями.  У випадку невиконання рішення в добровільному порядку застосовується процедура примусового виконання рішення відповідно до міжнародних договорів, а також норм законодавства тієї країни, на території якої визнається та виконується рішення.  Слід зауважити, що ефективність проведення процедури примусового виконання рішення суду багато в чому залежить від нормативного забезпечення та визначеності такої процедури.

 Закон України “Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів” був прийнятий 29 листопада 2001 року й набув чинності з 16 січня 2002 року, тобто з дня його офіційного опублікування (Урядовий кур’єр. – 2002. – 16 січня 2002 р. – № 9), і визначив умови та порядок визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів.

 За змістом ст. 1 Закону під рішенням іноземного суду слід розуміти:

  • рішення іноземних судів у цивільних, трудових, сімейних справах;
  • вироки іноземних судів у кримінальних справах у частині, яка стосується конфіскації майна та відшкодування шкоди потерпілим;
  • рішення іноземних арбітражів;
  • акти інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних, трудових, сімейних справ.

 При цьому рішення мають задовольняти таким вимогам:

  1. вони набрали законної сили;
  2. підлягають визнанню та виконанню на території України відповідно до міжнародних договорів України.

 Слід також зауважити, що рішення іноземного суду може бути пред’явлене до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили.  Винятком є рішення про стягнення періодичних платежів протягом строку, які перевищує три роки

Воно може бути пред’явлене до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.

 Отже, процедура виконання рішення іноземного суду розпочинається зі з’ясування наявності міжнародних договорів про взаємне надання правової допомоги між Україною і державою, про визнання й виконання рішення суду чи арбітражу якої йдеться.

 Одним із основних міжнародно-правових інструментів у сфері визнання та виконання рішень іноземних судів (йдеться про арбітраж – прим. авторів) є Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, укладена у м. Нью-Йорку в 1958 році (далі – Нью-Йоркська Конвенція).  До цієї Конвенції приєдналася велика кількість держав світу, в тому числі й Україна.

 Відповідно до ст. 2 Нью-Йоркської Конвенції, термін “арбітражне рішення” включає як рішення, постановлені арбітрами, призначеними в кожній окремій справі, так і рішення, постановлені постійними арбітражними органами, до яких звернулися сторони.

 Серед інших міжнародно-правових угод України, які часто застосовують для визнання та виконання рішень іноземних судів, є:

  1. Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, укладена державами-членами Співдружності Незалежних Держав у м. Мінську 22 січня 1993 р. Поряд з Україною, учасницями цієї Конвенції є республіки Азербайджан, Бєларусь, Вірменія, Казахстан, Молдова, Таджикистан, Туркменистан, Узбекистан, Грузія, Киргизька Республіка та Російська Федерація. Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію із застереженням, що Україна бере на себе зобов’язання визнавати й виконувати рішення, постановлені на територіях держав-учасниць Конвенції, за винятком визнання і виконання виконавчих написів та нотаріальних актів щодо грошових зобов’язань.
  2. Угода про порядок вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, підписана урядами держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у м. Києві 20 березня 1992 р. (далі – Київська угода). До учасниць цієї угоди належать республіки Бєларусь, Вірменія, Таджикистан, Казахстан, Туркменистан, Узбекистан, Киргизька Республіка, Російська Федерація та Україна.
  3. Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж, підписана в м. Женеві 21 квітня 1961 р. , яка передбачає деякі особливості проведення арбітражу порівняно з положеннями Нью-Йоркської Конвенції.
  4. Двосторонні договори України.
1 2 3

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні