Вікова психологія 13

План

1. Особливості розвитку пізнавальної сфери дошкільняти. Розвиток орієнтування в просторі та часі.

2. Генеративність на продовження роду як головні характеристики особистості дорослої людини.

3. Теорії психічного розвитку. Когнітивний напрямок у віковій психології. Основні теорії Ж. Піаже та лінії розвитку дитячого інтелекту.

4. Основні закономірності та тенденції розвитку уваги, памяті та уяви в дошкільному віці.

5. Основні суперечності та новоутворення розвитку в старості.

6. Теорія морального розвитку Л. Колберга.

7. Розвиток мислення та мовлення в дошкільному віці.

8. Інтегративність як основний здобуток старості (Е. Еріксон).

9. Теорії психічного розвитку. Культурно-історична концепція розвитку Л. С. Виготського.

10. Особистісний розвиток в дошкільному віці. Формування ієрархії мотивів як центральне новоутворення віку.

11. Суб’єктивне переживання віку в старості та типи ставлення до змін, які відбуваються.

 

1. Особливості розвитку пізнавальної сфери дошкільняти. Розвиток орієнтування в просторі та часі.

Сенсорний розвиток дошкільняти передбачає засвоєння уявлень (образів) про різноманітні властивості й відношення предметів і явищ, опанування нових дій сприйняття, які дають змогу повніше й розчленованіше сприймати навколишній світ. Як відомо, уже в ранньому віці дитина має певний запас уявлень про різноманітні властивості предметів, деякі з них починають відігравати роль зразків, з якими вона порівнює властивості нових предметів у процесі їх сприйняття.

У дошкільному дитинстві відбувається перехід від застосування предметних зразків, які є результатом особистого сенсорного досвіду, до використання загальноприйнятих сенсорних еталонів - вироблених людством уявлень про основні варіанти кожного виду властивостей і відношень (кольорів, форм, розмірів предметів, їх розташування у просторі, висоти звуків тощо). Наприклад, при сприйнятті форми еталонами є уявлення про геометричні фігури (коло, квадрат, трикутник тощо), при сприйнятті кольору - уявлення про сім основних кольорів спектра, при сприйнятті простору - уявлення про напрямки (ліворуч, праворуч, попереду, позаду), при сприйнятті часу - уявлення про минуле, теперішнє, майбутнє (вчора, сьогодні, завтра), тривалість часових періодів (день, доба, тиждень, місяць, пора року, рік).

Певні особливості має сприйняття дошкільнятами величини. Вони засвоюють уявлення про відношення між предметами за розміром. Ці відношення ґрунтуються на порівнянні їх розмірів (великий, малий, дуже великий тощо).

явлення про предмет і його властивості виникає раніше, ніж уявлення про простір, і є його основою

Орієнтування у часі спричинює дошкільнику більше труднощів, ніж орієнтування у просторі, оскільки з часом неможливо здійснювати дії: будь-які дії відбуваються у часі, а не з часом. Уявлення про час пов'язане із засвоєнням його конкретних параметрів (година, хвилина, секунда). Зробити це не так легко, оскільки ці параметри є умовними і відносними.

У дошкільному віці дитина не орієнтується в часі. Невеликі його відрізки вона вчиться виокремлювати на основі власної діяльності, зважаючи на те, що за певний час можна зробити, який результат отримати.

 

2. Генеративність на продовження роду як головні характеристики особистості дорослої людини.

Як у чоловіків, так і у жінок, генеративність може виражатись через про соціальні суспільні дії, роботу, занурення в процес виховання дітей і в турботу про улюблених людей. Для багатьох дорослих генеративність виражається в рамках безлічі ролей, в тому числі, сімейних і професійних.

Однією з умов існування і процвітання будь-якого біологічного виду є здатність відтворювати нащадків. Людина також біологічний вид, тому продовження роду є її природною потребою. Розмноження у людини багато в чому подібне до розмноження у високо організованих ссавців.

Дорослій людині потрібен досить тривалий час для одержання відповідних знань, навичок, досвіду, щоб стати повноцінною зрілою особистістю. Опанувати ці знання вона може тільки в людському суспільстві, яке за всю свою історію сформувало певні норми співжиття, що забезпечують його виживання в складних умовах довкілля. Ці норми позначились на виявленні всіх біологічних потреб людини, зокрема і на статевих.

 

3. Теорії психічного розвитку. Когнітивний напрямок у віковій психології. Основні теорії Ж. Піаже та лінії розвитку дитячого інтелекту.

Усвідомлення всієї складності та багатогранності психічного розвитку людини та прагнення науковців пояснити його зміст призвели до розробки ряду теорій людського розвитку. Кожна з них аналізує важливі аспекти становлення особистості, однак жодній не вдалося описати психічний розвиток людини у всій складності й багатоманітності.

Ж. Піаже — один з найвидатніших психологів XX століття, який зробив кілька значних відкриттів в галузі дитячого розвитку, і основне з них — це відкриття егоцентризму дитини. Егоцентризм дитини проявляється в своєрідності дитячої логіки, дитячого мовлення, уявлень про світ.

До певного віку діти не розрізняють суб'єктивного і зовнішнього світу і лише поступово із соціальної взаємодії розвивається знання про себе.

У системі психологічних поглядів Ж. Піаже є також поняття соціалізація. Соціалізація — це процес адаптації до соціального середовища, який полягає в тому, що дитина, досягаючи певного рівня розвитку, набуває здатності до співробітництва з іншими людьми завдяки розділенню та координації своєї точки зору та точок зору інших людей.

Ще один важливий напрямок досліджень Ж. Піаже — це "печення розвитку інтелекту в поведінці дитини та виділення його стадій. Під стадіями він розумів рівні розвитку, які послідовно змінюють один одного.

Процес розвитку інтелекту, згідно з Піаже, складається з трьох великих періодів, протягом яких відбувається зародження трьох основних структур:

  1. сенсомоторних операцій;
  2. конкретних операцій;
  3. формальних операцій. .

Розвиток він розглядає як перехід від нижчої стадії до вищої. Попередня стадія готує наступну. Порядок чередування стадій є незмінним, а це дає можливість зробити припущення, що він обумовлюється біологічним фактором, дозріванням організму як відкриттям можливостей розвитку, які слід реалізувати. Середній хронологічний вік появи тієї чи іншої стадії визначається активністю дитини, її досвідом, навчанням та культурним середовищем.

Ж. Піаже вивчав різні психічні функції (пам'ять, сприймання, мовлення) та їх зв'язок з інтелектом і виявив, що розвиток інших психічних функцій на всіх етапах залежить від інтелекту і визначається ним, а це означає, що стадії інтелектуального розвитку, виділені ним, можна розглядати як стадії психічного розвитку в цілому. Він стверджував, що "мислення дитини обов'язково проходить через всі відомі фази і стадії, незалежно від того, навчається дитина чи ні".

Відповідно до теорії Ж. Піаже, у цьому можуть дати п'ять стадій (власне, п'ять етапів у формуванні операцій).

1 2 3 4