Вікова психологія 2
Глибшими стають у цьому віці почуття гордості та самоповаги, які є основою самооцінки дитини, зумовлюють її поведінку. Іноді ці почуття закривають від дитини іншу людину, внаслідок чого формуються самолюбство, егоїзм. Важлива роль у розвитку особистості дошкільника належить естетичним почуттям (прекрасного, гармонії, ритму, божественного).
Найяскравішими інтелектуальними почуттями дошкільників є почуття здивування і допитливості. Успіх у діяльності викликає у них яскраві позитивні переживання, які можуть виявлятися стримано, однак невдача зумовлює бурхливе незадоволення. Пов'язані з діяльністю неприємні переживання часто породжують невпевненість у своїх силах, боязнь нових завдань.
У дошкільному віці, особливо у другій його половині, проявляється здатність до емпатії. Дітям властива гуманістична (емпатійні переживання, в яких вони емоційно відгукуються на неблагополуччя чи благополуччя іншого у формі радості за іншого, співчуття, співстраждання, жалю) і егоцентрична (переживання страждання, страху, радості у відповідь на сум іншого, а також - суму у відповідь на радість іншого) емпатії. Попри певні типові особливості емоційної сфери дошкільників (яскравість і безпосередність переживань, переважання почуттєвості над іншими сторонами життя), у кожної дитини вона індивідуальна.
Емоційне неблагополуччя дитини, проявляючись у сфері її стосунків з іншими людьми й у світі власних переживань, зумовлює такі види порушень:
1) неврівноваженість, швидку збудливість, що проявляються в голосному плачі, вибухах гніву, глибокій ображеності тощо;
2) "легку загальмованість", уникання спілкування;
3) агресивність у взаємодії з ровесниками;
4) тривожність, що проявляється у переживанні різноманітних страхів.
Головним джерелом гармонійного розвитку емоцій і почуттів дошкільника є сім'я
4. Наукові та прикладні завдання вікової психології. Стратегічні теоретичні завдання вікової психології.
- Основні завдання:
1) порівняльний аналіз теоретичної думки, яка сформувалася на теренах колишнього СРСР та в Україні як суверенній державі, з метою з’ясування перспектив розвитку вікової психології, її місця в системі світового наукового знання, створення та вдосконалення концепції вікового розвитку особистості в нових соціально-економічних умовах, які склалися, починаючи з 1990-х років;
2) з’ясування психологічного змісту «дитинства» як феномену життєвого шляху;
3) вивчення впливу на розвиток людини культурно-історичних, етнічних, соціально-економічних чинників (мова; досягнення науково-технічного прогресу, мистецтва; суспільні норми поведінки тощо);
4) вивчення рушійних сил індивідуального розвитку психіки;
5) розробка теоретичної моделі комплексної особистісної діагностики у віковому розвитку;
6) розробка концепцій психічного розвитку у світлі нових відкриттів психогенетики;
7) удосконалення методологічних основ наукових досліджень, експериментальне обґрунтування нових ідей.
- Супутні завдання:
1) вивчення вікової динаміки психічних процесів і властивостей;
2) визначення чинників структурних змін, новоутворень, які виникають з віком у психічній діяльності людини;
3) з’ясування закономірностей переходу між віковими періодами; пошук нових закономірностей у віковому розвитку;
4) з’ясування індивідуально-типологічних, статевих відмінностей;
5) вивчення вікових можливостей у засвоєнні знань;
6) вивчення динаміки різних видів діяльності (гра, навчання, праця);
7) з’ясування вікових особливостей спілкування дітей і дорослих;
8) вивчення різнопланових відхилень у віковому та індивідуальному розвитку тощо.
Стратегічні прикладні завдання вікової психології.
1) створення навчально-методичної бази для управління процесом психічного розвитку дитини;
2) психологічне обґрунтування шкільних програм і підручників;
3) створення ефективної системи психологічної служби в країні;
4) з’ясування психологічних основ підростаючої особистості (співвідношення фізіологічного і психічного чинників; вікових та індивідуальних особливостей);
5) створення оптимальних умов для організації дитячої діяльності та спілкування;
6) розробка та обґрунтування інноваційних технологій для вивчення вікового розвитку та впровадження їх результатів у практику педагогічної діяльності;
7) формування педагогічної свідомості в громадян, основним показником якої є шанобливе ставлення до людей будь-якого віку: особистість необхідно сприймати такою, якою вона є (це дозволяє глибше зрозуміти її, що є передумовою взаємного співжиття, запобігання конфліктів, можливого надання допомоги тощо).
- Супутні завдання:
1) організація консультативної допомоги суб’єктам навчально-виховного процесу;
2) розробка способів прогнозування психічних явищ;
3) локалізація навчально-виховних чинників ризику у віковому розвитку;
4) розробка методичних способів роботи з винятковими дітьми (обдарованими, інвалідами, соціально знедоленими, «ліворукими» тощо);
5) вивчення психологічного змісту затримок психічного розвитку та вироблення способів їх усунення;6) подолання педагогічних стереотипів у громадян про віковий розвиток та ін.