Вікова психологія 3

Діти по-різному реагують на початок шкільного навчання, тому успішність їх пристосування до нового соціального статусу суттєво залежить від діяльності вчителя початкової школи та підтримуючого ставлення батьків. За сприятливих умов початку навчання дитини в школі в її психіці формується перше психічне новоутворення віку - внутрішня позиція школяра, що є показником успішної адаптації до умов шкільного навчання.

Внутрішня позиція школяра - сформоване загальне позитивне ставлення дитини шестирічного віку до шкільного навчання, її готовність до виконання вимог вчителя, визнання його авторитету

Вступ дитини до школи викликає нове ставлення до неї близьких людей, визнання її нових прав та обов'язків. Найбільш важливим є усвідомлення шестирічкою себе в новому статусі - школяра, що викликає перебудову ставлень дитини до всіх сторін життя. Однак, внутрішня позиція школяра не формується автоматично впродовж перших місяців навчання шестирічки в школі, а є продуктом злагодженої роботи батьків, вчителя та регульованої активності самої дитини.

Якщо першокласникові впродовж першого півріччя навчання не вдається успішно пристосуватись до школи, то в школяра діагностують проблему початкової шкільної дезадаптації.

Початкова шкільна дезадаптація - уповільнене й ускладнене пристосування першокласника до умов шкільного навчання, здебільшого спричинене низьким рівнем шкільної зрілості дитини

Зазвичай проблема початкової шкільної дезадаптації дитини шестирічного віку тісно корелює з низьким ступенем шкільної зрілості. Для успішної корекції проблеми початкової шкільної дезадаптації необхідно зважати на її симптоматику. Найяскравішою ознакою є хронічне небажання дитини ходити до школи, негативне ставлення до уроків й інших атрибутів шкільного навчання. Супутніми емоційними симптомами також є пригнічений настрій, неврівноваженість, дратівливість, підвищення тривожності, а поведінковими - часті порушення дисципліни, агресія, конфліктність або, навпаки, байдужість, усамітнення дитини від вчителя та однокласників. Визначення причин початкової шкільної дезадаптації зумовлює підбір засобів її усунення.

 

9. Психолого-педагогічний експеримент та характеристика його основних етапів.

Експеримент - це метод наукового пізнання, спрямований на виявлення причинно-наслідкових зв'язків та доведення гіпотези, шляхом цілеспрямованого і контрольованого зміни умов протікання процесів чи явищ.

Природний експеримент проводиться в реальних умовах при цілеспрямованому варіюванні декількох з них дослідником. Природний експеримент, спрямований на вирішення завдань педагогіки та педагогічної психології, зазвичай називають психолого-педагогічними.

Значний внесок у методику організації такого роду експериментів вніс вітчизняний вчений А. Ф. Лазурський

За ступенем розробленості програми.

Пошукові, спрямовані на отримання принципово нових результатів у малодослідженою області.

Уточнюючі, метою яких є уточнення меж, в межах яких поширена дія даної теорії або закону.

Критичні, що організовуються в цілях спростування існуючої теорії або закону новими фактами.

За характером дії дослідника.

Констатуючий експеримент передбачає виявлення існуючих психічних особливостей або рівень розвитку відповідних якостей, а також констатацію відносин причин і наслідків.

Формуючий експеримент передбачає активне, цілеспрямоване вплив дослідника на досліджуваних для того, щоб виробити певні властивості або якості.  Це дозволяє розкрити механізми, динаміку, закономірності утворення психічних феноменів, визначити умови їх ефективного розвитку.

Перший етап соціально-педагогічного експериментального дослідження включає проведення прискіпливого теоретичного аналізу явища (вивчення історичного становлення та практичного досвіду, аналіз наукових досліджень). Ця робота дозволить звузити

межі експерименту та його завдання. На підставі результатів історичного, теоретичного та практичного аналізу явища, висувається проблема дослідження та формується гіпотеза, яка має містити певне нове знання, що потребує експериментальної перевірки

Другим етапом є планування організації експериментального дослідження, у процесі

якого розробляється програма експерименту.

Третім етапом є визначення критеріїв, їх показників, рівнів та підбір відповідних методик. Досліднику особливо важливо мати інструментарій для спостереження за процесом перетворення предмета дослідження, тому одним із основних понять у процесі організації соціально-педагогічного експерименту є висвітлення механізму створення системи критеріїв та показників спрямованості об’єкта дослідження. Критерії (від грецького – засіб переконання,

мірило) – це підстава і підґрунтя для оцінки, визначення або класифікації явища.

Завершальний етап – аналіз і теоретична обробка отриманого емпіричним шляхом фактичного матеріалу та логічне його узагальнення. Іншими словами, йдеться про якісний та кількісний аналіз одержаних даних у результаті експерименту. Робиться на їх основі порівняння даних, отриманих у процесі констатуючого експерименту (фіксується контрольний стан об’єкта дослідження до початку експерименту) та даних, які були отримані після формувального експерименту (зафіксований стан об’єкта із завершення експерименту). Слід зазначити, що на цьому етапі використовуються ті ж методики, що і на початку експерименту.

1 2 3 4 5