Вільний ринок та регулювання. Вільна торгівля і протекціонізм

План

Вступ

1. Вільний ринок та регульований ринок

2. Господарський механізм вільного та регульованого ринку

3. Протекціонізм і свобода зовнішньої торгівлі. Особливості та тенденції сучасного розвитку

Висновок

Список використаної літератури

 

Вступ

Сучасній ринковій економіці відповідає ринковий механізм, здатний цілеспрямовано регулювати національну економіку. Протягом останніх десятиріч цей ринковий механізм замінив со­бою економічні механізми вільного ринку.

Основу відмінностей в механізмах вільного та регульованого ринків складає характер та міра участі держави в економічному житті суспільства. Ці відмінності відповідають глибоким змінам, якими супроводжувався історичний розвиток ринкової еконо­мічної системи.

Відмінна особливість вільного ринку заключається в тому, що вплив держави на економіку є мінімальним і при цьому не є сис­темою з оптимізованими цільовими функціями. Держава обме­жується рішенням своїх фіскальних завдань, захистом підприєм­ництва та його основи — приватної власності.

В умовах вільного ринку, як і на всякому ринку, функціо­нують механізми попиту та пропозиції, тобто елементарні меха­нізми ринкової економіки. На цій основі формуються ціни то­варів та послуг, середня норма прибутку, проценти за кредит, ціна землі тощо. Ринкові механізми без будь-якого втручання. держави формують структуру національної економіки та її зовнішньоекономічних зв'язків, регулюють рух капіталу між сфера­ми його укладення. Держава не впливає та й не ставить перед со­бою завдання виявляти вплив на темпи розвитку національної економіки, її структуру, напрямок розвитку тощо.

Треба відзначити, що розквіт ідеології та й практики вільного ринку припадає на період, коли цьому ринку не загрожували мо­нополізм, інфляція, чи серйозні соціальні конфлікти.

Проте по мірі розвитку суспільства та його виробничих сил все виразніше виявлялися негативні сторони вільного ринку та його економічних механізмів.


1. Вільний ринок та регульований ринок

Для соціально-економічного розвитку характерні такі основні типи ринку: нерозвинений, вільний, регульований та деформований.

Нерозвинений ринок — це ринкове господарство, для якого властиві випадкові ринкові відносини, найчастіше, вони мають товарний (бартерний) характер. Проте навіть і в цих умовах ринок відіграє певну роль, сприяє диференціації членів суспільства, посиленню мотивації до розвитку виробництва тих чи інших товарів і послуг.

У марксистській економічній теорії нерозвинений ринок характерний для звичайного товарного виробництва в умовах низки суспільно-економічних формацій (первіснообщинної, рабовласницької, феодальної та іноді капіталістичної).

Вільний (класичний) ринок, або, за іншою термінологією, ринок вільної (досконалої) конкуренції, — ринкове господарство, для якого властиві такі ознаки:

1) необмежена чисельність учасників ринкових відносин і вільна конкуренція між ними;

2) абсолютно вільний доступ усіх членів суспільства до будь-якої господарської діяльності;

3) необмежена свобода руху капіталу в усіх його формах і абсолютна мобільність факторів виробництва;

4) володіння кожним учасником ринку абсолютно повною інформацією про ринок (норму прибутку, попит, пропозицію та ін. )

Здійснення принципу раціональної поведінки ринкових суб'єктів неможливе без повної інформації;

5) абсолютна однорідність однойменних товарів (брак торговельних марок тощо);

6) відсутність будь-яких безпосередніх методів впливу одного учасника вільної конкуренції на рішення іншого;

7) стихійне ціноутворення під впливом попиту та пропозиції у процесі вільної конкуренції;

8) брак перешкод розвитку конкуренції з боку монополії, монопсонії або державного регулювання.

Ідея «вільного ринку» належить класику і політичної економії А. Сміту, який у своїй роботі «Дослідження про природу й причини багатства народів» стверджував, що « вільна гра ринкових сил» створює гармонійний устрій, в якому індивідуум, прагнучи задовольнити свої егоїстичні інтереси, завдяки «невидимій руці» ринку, навіть не бажаючи того, сприяє інтересам суспільства більш ефективно, ніж у тому випадку, коли б він бажав це зробити.

Проте егоїзм, який спонукає індивідуума (підприємця) до дії, складає лише частину ринкового механізму. Щось повинно стримувати економічний суб’єкт, який прагне безмежно задовольняти свою жадобу до прибутку. Таким регулятором є конкуренція, яка зводить егоїстичні інтереси діючих у ринковій економіці суб’єктів до певної гармонії, до ринкової рівноваги. Звідси зрозуміло, чому в класичній ліберальній економічній теорії держава відіграє лише підпорядковану роль.

Функції держави як «нічного сторожа» обмежувалися забезпеченням правопорядку, національної оборони, будівництвом і підтриманням суспільне корисних споруд, наприклад, транспортних магістралей. Втручання в економіку з боку держави торкалося лише гарантування для всіх суб’єктів господарської діяльності основних економічних свобод, а саме: свободи займатися будь-якою господарською діяльністю, свободи конкуренції і торгівлі.

Зроблений А. Смітом аналіз ринкового господарства дає можливість пояснити феномен взаємодії особистої вигоди (егоїзму) і її регулятора – конкуренції, як формуються ціни й чому вони не повинні повністю збігатися з витратами виробництва. Його теорія розкрила, яким чином суспільство спонукає виробників до того, щоб пропонувати саме ті товари, які необхідні споживачам. Стало відомо, чому високі ціни в умовах вільної конкуренції являють собою саморегулюючий фактор, – тому що вони приносять з собою зростання обсягів виробництва. Нарешті А. Сміт показав, яким чином у сфері виробництва може бути досягнута відносна рівність доходів. Тобто, він описав господарський механізм вільного ринку, як саморегулюючої системи.

І тут слід звернути увагу на дуже важливий момент. А. Сміт, на відміну від деяких наших сучасних його «послідовників», не розглядає ринкову економіку як сферу, де кожен суб’єкт робить, що йому заманеться. Основною властивістю вільного ринку, за А. Смітом, є те, що він виступає своїм власним охоронцем. Маємо справу з парадоксом: ринок, з одного боку є кульмінацією будь-якої економічної свободи, а з іншого, – найсуворішим наглядачем. І ніякі скарги на адресу міністра або іншої високої інстанції, так само, як і благання про допомогу, не звільняють від анонімного тиску ринкового механізму.

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні