Виникнення та розвиток дзюдо

На третьому чемпіонаті світу, що проводився у 1961 році в Парижі, вперше було застосовано поділ спортсменів на вагові категорії. У цьому чемпіонаті голландець Антон Гесінк вперше порушив монополію японських спортсменів, посівши перше місце в абсолютній ваговій категорії.

До програми літніх Олімпійських ігор змагання з дзюдо серед чоловіків були вперше включені в Токіо (1964 рік).

У 1969 році з Федерації дзюдо США вийшли ряд організацій і організували Асоціацію дзюдо США (USJA). Ця організація в результаті судового розгляду отримала рівні права з Федерацією дзюдо США. До року в США займалися дзюдо вже близько 135 000 спортсменів. Надалі AAU перетворився в організацію United States Judo Incorporated (USJI), яка стала керівним органом з дзюдо в США, а USJF і USJA стали її рівноправними членами.

1980 року був проведений перший чемпіонат світу серед жінок.

У 1988 році дзюдо було вперше включено до програми Паралімпійських ігор в Сеулі.

На Олімпійських іграх 1988 року вперше були проведені жіночі показові виступи з дзюдо, а через 4 роки змагання з дзюдо серед жінок були включені в офіційну програму літніх Олімпійських ігор 1992 року в Барселоні.

У 2004 році змагання з дзюдо серед жінок були включені в офіційну програму літніх Паралімпійських ігор в Афінах.

З 2005 року Європейський союз дзюдо став проводити змагання з ката. В 2008 року в Парижі Міжнародна федерація дзюдо провела перший чемпіонат світу з ката.

Підхід до тренувань

У основі дзюдо лежать два основні філософські принципи:

  • якнайкраще використання тіла і духу;
  • взаємна допомога і розуміння для досягнення більшого прогресу.

Три головні елементи в підготовці дзюдо стилю Кодокан складають: ката (яп. ката, букв. «форма», набір формальних вправ, які виконуються в парах), рандорі (яп. рандорі, букв. «вільні захвати», боротьба за попередньо заданими правилами з метою навчання певних технічних прийомів), сіай (яп. сіаі, «змагання»).

Дзюдо як спорт

Дзюдо є олімпійським видом спорту з Олімпіади 1964, яка проходила в Токіо. З 1988 в прогаму Олімпійських ігорвключено також жіноче дзюдо. На Сеульській олімпіаді жіноче дзюдо було показовим видом, а в офіційну програму увійшло лише через чотири роки. Організацією міжнародних змагань із дзюдо опікується Міжнародна федерація дзюдо (IJF).

Місце для занять дзюдо

Татамі (яп. ) (первісне значення "згорнений і складений ") це мати, що використовують як покриття підлоги в традиційній японській оселі. У Японії площа кімнат традиційно вимірюється в татамі (яп. - дзьо:). Приміщення у якому відбуваються заняття - додзьо (яп. до: дзьо:, «зал для тренувань»).

Змагання дзюдоїстів проходять на татамі розміром 8 на 8 або 10 на 10 метрів. Нині для дзюдо татамі виготовляється з литого поролону або пресованої поролоновою крихти

Форма для занять

Дзюдоїсти займаються і виступають на змаганнях у дзюдогі(«гі» - «одяг»). Дзюдогі складається з «увагі» (яп. увагі, букв. «куртка»), штани «дзюбон» (яп. дзюбон, букв. «штани») і поясу «обі» (яп. оби, букв. «пояс»). Класичне дзюдогі білого кольору, саме в білих дзюдогі відбуваються змагання за правилами Японської федерації дзюдо, але в міжнародних і національних змаганнях, що проводяться за правилами IJF, для сприяння роботи суддів та спостереження глядачами, учасники одягнені в дзюдогі білого і синього кольорів. На татамі займаються босоніж, але для пересування в залі за межами татамі потрібні зарі - легкі капці.

Дзюдока (дзюдоїст)

Традиційно, дзюдока (яп. дзю:до:ка, букв. (той хто займається дзюдо) називали майстра з 4-го кю і вище. Суфікс -ка, при додаванні до іменників, означає, що людина має досвід і спеціальні знання з певного питання. У сучасному дзюдо значення титула дзюдока, використовують стосовно усіх, хто займається дзюдо.

Учитель дзюдо називається сенсей. Слово сенсей виходить зі слів сіна (до) і сеї (життя) - тобто той, хто передував вам. Традиційно, ця назва використовувалась для викладачів, які мають 4-й дан і вище. Дзюдоїстів рангом нижче 4-го дану називали Кенкю-сеї ( стажер)

На сьогодні термін сенсей стає загальним для звертання до інструктора будь якого дана.

Система рангів у дзюдо

1883 року Дзігоро Кано ввів cистему рангів Кю-Дан, (учнівські ступені - кю, майстерські – дан) Спочатку Кано присудив перший дан двом своїм учням Сіро Сайго і Цунедзіро Томіта. Згодом ця система була прийнята й іншими бойовими мистецтвами Японії.

Для присвоєння учнівських та майстерських ступенів претенденти здають іспити, які включають в себе тести на знання базової техніки, ката, знання теорії і філософії. Крім того, для складання іспиту на певну ступінь претендент обов'язково повинен виконувати вимоги на всі попередні ступені. Традиційно, дзюдока (яп. дзю:до:ка, букв. (той хто займається дзюдо) називали майстра з 4-го кю і вище. Інших називали кенкю-сей. Але тепер титул дзюдока, використовують стосовно усіх, хто тренуються дзюдо. Майстри з 4-го кю і вище мають титул сенсей.

Учнівські ступені:

  • 6 кю - білий пояс (рокю)
  • 5 кю - жовтий пояс (ґокю)
  • 4 кю - помаранчевий пояс (йонкю)
  • 3 кю - зелений пояс (санкю)
  • 2 кю - синій пояс (нікю)
  • 1 кю - коричневий пояс (іккю)

Майстерські ступені:

Майстерські пояси дзюдо

  • 1 дан, шодан - чорний пояс
  • 2 дан, нідан - чорний пояс
  • 3 дан, сандан - чорний пояс
  • 4 дан, йодан - чорний пояс
  • 5 дан, ґодан - чорний пояс
  • 6 дан, рокудан - білий з червоним
  • 7 дан, січідан - білий з червоним
  • 8 дан, хачідан - білий з червоним
  • 9 дан, кюдан - червоний
  • 10 дан, дзюдан - червоний

Протягом усієї історії дзюдо, лише шістнадцять майстрів здобували рівня 10-го дану. На сьогодні у світі є чотири таких майстра, серед них єдина жінка. Це американка японського походження Кейко Фукуда, яка почала займатися дзюдо 1935 року, а червоний пояс 10-го дану здобула 2011, у віці – 98 років.

1 2

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні