Злочини проти власності та їх запобігання

План

Вступ

1. Кримінологічна характеристика злочинів проти власності

2. Причини та умови злочинів проти власності

3. Запобігання злочинам проти власності

Висновок

Список використаної літератури

 

Вступ

Злочини проти власності є однією з найпоширеніших груп злочинних діянь, які посягають на одне з найцінніших соціальних благ – право власності.

Право власності – це право особи на річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею. Право власності включає в себе право особи володіти, користуватися та розпоряджатися річчю чи майном, що належить цій особі.

Право власності захищається Конституцією України. В ст. 41 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, а право приватної власності є непорушним.

Також право власності захищається Кримінальним кодексом України. Адже, відповідно до КК України, протиправне позбавлення особи права на власність карається законом. За вчинення злочину проти власності особа, яка його вчинила, притягується до кримінальної відповідальності.

Предметом злочинів проти власності є майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи. До такого майна слід віднести: рухомі та нерухомі речі, грошові кошти, цінні папери та ін. , а також право на майно та дії майнового характеру, електрична та теплова енергія.  


1. Кримінологічна характеристика злочинів проти власності

Злочини проти власності, пов’язані із незаконним оберненням чужого майна на користь винного чи інших осіб, відносяться до корисливої злочинності і становлять основу так званої загальнокримінальної злочинності в Україні. Щорічно в Україні реєструється понад 330 тис. злочинів проти власності. За масштабами і темпами поширення у суспільстві, вони традиційно посідають перше місце (понад 60%) в структурі усієї злочинності, а тому в значній мірі визначають криміногенну ситуацію у державі в цілому.  

Загальними ознаками даної групи злочинів є:  родовий об’єкт – відносини власності, предмет – майно (майнові права), корисливі мотиви та мета незаконного збагачення, умисна форма вини. Розрізняються ці злочини за характером діяння і способами злочинного посягання, що дозволяє їх класифікувати на дві умовні групи: корисливі ненасильницькі та  корисливі насильницькі.

Найбільш поширеними корисливими ненасильницькими злочинами є  крадіжки і шахрайства, а  корисливими насильницькими  – насильницькі грабежі і  розбої, що спонукає докладно розглянути кримінологічну характеристику саме цих посягань проти власності.

  Крадіжки (ст. 185 КК України) є найбільш масовим злочинами, що вчиняються в Україні. Вони складають близько 1/2 від кількості усіх зареєстрованих злочинів, а в структурі злочинів проти власності їх частка становить понад 70%. Рівень зареєстрованих крадіжок в середньому становить понад 240 тис. злочинів щорічно, а кількість виявлених осіб, які їх вчинили понад 110 тис.   Динаміка цих злочинів демонструє тенденцію до зростання. Це пов’язано із низкою чинників:

1) соціально-економічною кризою, різким падінням рівня життя та купівельної спроможності більшої половини населення;

2) змінами до ст. 51 КУпАП (2009 р. ), згідно з якими викрадення майна на суму, яка перевищує 0,2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, є кримінально караним діянням, внаслідок чого різко зросла кількість зареєстрованих крадіжок;

3) пануючими у депресивних регіонах традиціями отримувати основний або додатковий дохід від крадіжок чужого майна.

         Структурний розподіл крадіжок має наступний вигляд.

За  місцем посягання (у порядку розповсюдженості) переважають крадіжки із проникненням до житла (квартири, приватні будинки, дачі), за ними йдуть крадіжки, вчинені на об’єктах торгівлі (магазини, склади, бази, інші торгові точки), третю позицію займають крадіжки із транспортних засобів, у тому числі вантажів на транспорті, четверту – крадіжки у громадських місцях. Серед останніх переважають кишенькові крадіжки

Найчастіше вони вчиняються у місцях великого людинопотоку, при тимчасовому перебуванні власників майна на обмеженому просторі в оточенні незнайомих людей, а також у культурних, спортивних та розважальних закладах. Спільним для кишенькових крадіжок залишається розсіяна увага власників, залишення майна на певний час без догляду та можливість кишенькового крадія негайно залишити місце події, як правило, непоміченим.

  За складом вилученого майна при крадіжках перше місце посідають грошові кошти та золотовалютні цінності; друге місце – вироби із чорних та кольорових металів і рідкоземельних елементів; третє – товарно-матеріальні цінності і готова продукція споживчого призначення; четверте – продукти харчування, спиртні напої, худоба; п’яте – особисті носильні речі і предмети домашньої обстановки (мобільні телефони, одяг і взуття, оргтехніка, аудіо-, відеотехніка тощо).

 За способом вчинення найбільш поширеними є проникнення до житла, іншого приміщення чи сховища через двері, вікна, балкони, горища, із межових приміщень шляхом:

а) вільного доступу;

б) відмикання чи злому замків і запірних пристроїв;

в) пошкодження дверей і коробок, зрізання петель, вибивання вікон, розбирання чи проломування стін, стелі та ін.

Крадіжки із транспорту вчиняються шляхом вільного доступу, відмикання дверей, розбиття бокового скла, а вантажів – шляхом викрадення зі складів, сховищ, скидання товарно-матеріальних цінностей під час їх перевезення залізничним транспортом, у відстійниках, базах перевантаження.

Кишенькові крадіжки найчастіше вчиняють шляхом непомітного витягання виставлених напоказ гаманців, портмоне, мобільних телефонів, а також із використанням спеціального знаряддя (медичних пінцетів, леза, заточених монет, рибальських крючків, предметів, що виконують роль «ширми»).

Розподіл крадіжок за сезонними коливаннями і часом вчинення дозволяє стверджувати, що вони порівняно частіше вчиняються у період відпусток, у робочі дні і напередодні свят, а також у час масового переміщення людей на вулицях і проїзду у громадському транспорті. Традиційним для крадіжок залишається вечірньо-нічний час доби. Дещо менше поширеними вони є вранці і вдень.

За ступенем організованості і стійкістю умислу переважна більшість крадіжок вчиняється ситуативно й одноособово (73%), у складі груп – 27%, із них організованими групами – 0,5%. Завчасно підготовлені крадіжки, як правило, вчиняються групою осіб за попередньою змовою, рідше – організованою групою. Однак серед останніх помітно вирізняються групи «гастролерів» із республік Закавказзя, що займаються злочинним промислом під керівництвом «злодіїв в законі». До складу таких груп, як правило, входять професійні злодії «домушники», «карманники» та «барсеточники»,  які серійно вчиняють крадіжки в районах елітних новобудов, приватного сектору та на стихійних стоянках автомобілів у столиці, містах-мільйонниках й у відомих курортних зонах. Злочинна діяльність таких об’єднань нерідко забезпечується прикриттям з боку корумпованих працівників міліції, може тривати роками, нараховувати десятки чи навіть сотні епізодів, а їх учасники, у своїй більшості, залишаються невиявленими і не заарештованими.

Кримінологічний портрет особи крадія зводиться до такого. У своїй масі сучасні крадії – це особи чоловічої статі (93%), частка жінок становить 7%. За віковою ознакою переважають 18–28–річні особи (45%), за ними йдуть 29–39–річні (27%), 40–49–річні (11%), 50–річні і старші становлять 5%. Частка неповнолітніх складає 12%. Більшість із крадіїв (61%) мали повну загальну та базову загальну освіту, 22% – професійно-технічну, 14% – початкову або були неосвіченими, і лише 3% отримали повну вищу і базову вищу освіту.

Контингент злочинців, що вчиняють кишенькові крадіжки доволі неоднорідний. У своїй масі – це 18–24–річні молоді особи, половина з яких мають залежність від психоактивних речовин. За соціальним становищем крадії – вихідці із соціально невлаштованих верств населення, близько 65% із яких на момент вчинення злочину були незайнятими трудовою і навчальною діяльністю і відповідно не мали легальних джерел доходу, натомість понад третина – були раніше судимими. Кримінальний професіоналізм таких осіб невисокий.

Серед кишенькових крадіїв вирізняються особи зрілого віку від 50 років і старші. Як правило, вони мають вагомий злочинний досвід і «авторитет» у вузьких колах, відповідний рівень кваліфікації та злочинну спеціалізацію. У своїй більшості такі особи, одинаки. Частіше за все, вони виступають у ролі консультантів організованих злочинних груп, або навчають «перспективну» молодь прийомам і методам крадіжок за фіксований відсоток від кримінального доходу. Ті з них, хто бажає особисто вчиняти крадіжки, мають кошти і зв’язки, щоб отримати «дозвіл працювати» у найбільш доходних місцях на чітко розподіленій між кримінальними угрупованнями та їх лідерами території. Фіксовану частину злочинних доходів висококваліфіковані професіонали відраховують у «злодійську касу», а також витрачають на незаконну винагороду окремим корумпованим працівникам міліції, що забезпечують «прикриття»  злочинної діяльності.

Другим за поширеністю корисливим (ненасильницьким) злочином проти власності є шахрайство (ст. 190 КК України). Рівень шахрайств становить 47 тис. зареєстрованих злочинів. Динаміка – зростає.

1 2 3

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні